Ексклюзиви
Вівторок, 24 липня 2007 07:04

У Володимира Кудрявцева пасинок забрав квартиру

Автор: фото: Юлія ЛІПІЧ
  Колишній львів’янин Володимир Кудрявцев у своїй кімнаті Центру соціальної адаптації біля міста Броди Львівської області. Володимир Миколайович каже, його кіт Вася нічого не хоче їсти, крім котячого корму. Кудрявцев часто відпрошується, щоб сходити до міст
Колишній львів’янин Володимир Кудрявцев у своїй кімнаті Центру соціальної адаптації біля міста Броди Львівської області. Володимир Миколайович каже, його кіт Вася нічого не хоче їсти, крім котячого корму. Кудрявцев часто відпрошується, щоб сходити до міст

60-річний Володимир Кудрявцев четвертий рік живе у Центрі соціальної адаптації під містом Броди на Львівщині. Він оселився тут після смерті дружини Катерини. Пасинок Олексій Дедикін продав його однокімнатну квартиру.

Центр соціальної адаптації для колишніх в"язнів 1994 року в Бродах створив журналіст Ігор Гнат. Раніше на тому місці була ракетна база. Зараз у притулку 27 мешканців, четверо з яких — жінки.

Володимир Миколайович зранку пішов у Броди по корм для кота Васі. До притулку повернувся після обіду. Мешкає він у гуртожитській кімнаті разом із 60-річним Борисом Григор"євим. На маленькому столику лежать кілька пачок кави та індійського чаю, цукор, помідори. Ці продукти Володимир Миколайович купив за власні гроші — він отримує пенсію. Каже, що сьогодні ще має нарвати кропиви для свиней.

21 рік тому Кудрявцев одружився з Катериною Дедикіною. Жінка мала від першого шлюбу 7-річного сина Олексія. Чоловік усиновив хлопця. Поселилися в однокімнатній квартирі Володимира у Львові.

— Ми дуже добре жили з Катею, — згадує чоловік. — Вона працювала адміністратором готелю "Інтурист" (тепер готель "Жорж". — "ГПУ"), я — заступником оператора на котельні. Проблеми були з сином. Його в школі називали важкою дитиною. У мене своїх дітей не було, тому пасинка любив як власного. Олексій мене спочатку "дядею Володею" кликав, а потім "татом".

У той час я запив — тяжко було самому в квартирі

Після дев"ятого класу Дедикін вступив до ПТУ — хотів стати офіціантом.

— Але училища не закінчив, — каже Кудрявцев. — Три місяці повчився, зчинив бійку. Його та двох друзів вигнали. Олексій сидів без роботи — чекав поки в армію заберуть. Мати плакала, а я нічого не казав. Думав, армія його виправить.

Служити хлопця відправили в Росію, до міста Воронеж, бо Олексій має російське громадянство. Через два роки він написав батькам, що додому не повернеться. У Воронежі Дедикін одружився, в нього народилася донька Катерина. З першою дружиною жили недовго. В Олексія з"явилася друга сім"я, народилася донька Світлана.

У березні 2002 року Катерина Кудрявцева померла.

— У неї були проблеми з підшлунковою, — знімає окуляри та витирає очі Володимир Миколайович. — Лікар пропонував операцію, але вона відмовилася. Біль то стихав, то знову повертався. Олексій на похорон до матері приїхав. Я в нього не питав, чому з першою жінкою не живе. Думав: не моя то справа. Та й взагалі, я в той час запив. Тяжко було самому в квартирі.

Три місяці Володимир Кудрявцев ніде не працював. До нього в гості часто заходив друг Євген Матусов.

— Тобі треба кудись поїхати попрацювати, — казав він. — А то здохнеш під забором.

Євген запропонував податися до Луганська. Володимир погодився. Там влаштувався в бригаду, що робила цегляні паркани.

— Платили добре, — згадує Кудрявцев. — Але через півроку я повернувся до Львова. Треба було на могилку сходити, та й квартира пустує. Приїжджаю, відкриваю ключем замок, а замки — поміняні. Дзвоню в двері, виходить незнайома жіночка. Питає, хто я. Кажу, це моє житло, а вона мені ордер на квартиру показує.

За час відсутності господаря до Львова приїжджав Олексій Дедикін. Він приватизував квартиру і продав її. Із грішми вернувся в Росію.

— Не знаю, як він зміг це зробити, — дивується Володимир Миколайович. — У хаті ж тільки я був прописаний. Адвокат мені порадила подавати до суду. Але я не хотів судитися із сином. Вирішив написати йому листа. Відповіді не отримав.

Кудрявцев тимчасово поселився в Євгена Матусова. Потім пішов у чоловічий монастир.

— Горілка вже мені набридла, голова болить, — продовжує Володимир Миколайович. — У монастирі все розказав. Монах мене вислухав, а тоді каже: "Ми вам співчуваємо, але сюди беремо тільки молодих".

Біля Оперного театру Кудрявцев зустрів знайомого 50-річного Сергія Дімчишина. Той порадив звернутися до Центру соціальної адаптації. Тепер Володимир Миколайович у притулку рубає дрова та готує на зиму корм для худоби. Із тутешніми мешканцями спілкується рідко. У вільний час дивиться новини по телевізору.

— Нещодавно знову синові писав. Але від нього ні слуху ні духу, — тяжко зітхає. — Написав у футбольний клуб, де він працював. Відповіли, що вже звільнився.

Зараз ви читаєте новину «У Володимира Кудрявцева пасинок забрав квартиру». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1433
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода