Ексклюзиви
Четвер, 15 листопада 2007 07:01

Сергійко Бондар ніколи не зможе ходити

"Заходжу в хату, а там усе перевернуто, — згадує 36-річний Василь Бондар із райцентру Христинівка Черкаської області 22 жовтня цього року. — Під сервантом знайшов Сергійка. Він був увесь у крові. Схопив на руки, вибіг надвір, зупинив машину й повіз до лікарні".

Звідти зателефонували до міліції.

— Перше повідомлення про напад ми отримали о пів на четверту дня, — каже 39-річний начальник Христинівського райвідділу міліції Володимир Валюк. — За 15 хвилин — другий дзвінок про напад у барі. Одна група поїхала до потерпілих, інша — на вулицю Маяковського, до бару. Я почав керувати операцією затримання.

Увечері в районній лікарні було вже четверо потерпілих — троє жінок і 7-річний Сергійко Бондар. Розповідали про молодика, який кидався на людей із ножем.

35-річна Валентина та її 66-річна матір Людмила Лигун удень були в хаті. Почули, як хтось нишпорить у коридорі. Коли вийшли — побачили чоловіка. Він запихав у кишені гроші, мобільний телефон та кредитні картки. Намагалися виштовхати його. Той порізав жінок ножем.

За півгодини він був у хаті Бондарів. Удома сидів 7-річний Сергійко, який щойно прийшов зі школи. Він дивився телевізор. Почув, як хтось ходить у коридорі. Вийшов і побачив незнайомця, який зайшов крізь відчинені двері.

— Де батьки? — крикнув той.

— Нема, — відповів малий.

Вимагав сказати, де батьки сховали гроші

Чоловік ударив Сергія по голові. Потім різонув ножем по тулубу. Вимагав сказати, де батьки сховали гроші. Але хлопець не знав. Злодій перевернув усе у квартирі і зник, забравши велосипед.

За півгодини він різонув по горлу 43-річну офіціантку бару Наталію Букалько.

— Ми прочісували місто, — згадує Володимир Валюк. — Одна з груп побачила його — він їхав на велосипеді, який украв у Бондарів. Загнали в тупикову вулицю і затримали.

Нападником виявився 21-річний Юрій Юзепчук із Волинської області. Він місяць тому вийшов із в"язниці, де сім років відсидів за квартирні крадіжки.

Із Василем Бондарем зустрічаємося у Христинівській загальноосвітній школі N2. Тут навчається його син Сергій і 14-річна донька Ганна.

— Того дня Сергій повернувся зі школи раніше Ані, — чоловік починає плакати. — За ним прийшла донька. Зателефонувала мені. Сказала, що у схованці немає ключів від нашої квартири, а по дворі розкидане м"ясо з холодильника. Я прибіг, виламав двері. Зі шкафів і тумбочок усе було перекинуто. Сергійка не помітив. Той нелюд спочатку покромсав сина, потім привалив сервантом. Виходячи, замкнув хату.

Медики нарахували на тілі школяра 13 ран: ушкоджені легені, черевна порожнина, печінка. Після операції його відвезли до Київського інституту нейрохірурхії. Хлопчик десять днів нічого не їв, тримався на крапельницях. Сам не може перевертатися — усе болить. Від сина не відходить його 35-річна мати Ольга.

Василь Бондар працює в будівельній бригаді локомотивного депо, а дружина — в інвентарному бюро. Нині родині допомагають колеги, вчителі, міська рада.

— На руки вже дали 11 тисяч гривень. Ми також відкрили рахунок у банку, — каже чоловік.

До класу заходить учителька, 33-річна Лариса Мігур — класний керівник Сергія.

— У школі збирають гроші і вчителі, і діти, — каже вона. — Здають хто скільки може — хто 5, 10, а хто і 50 гривень. Ось моя колега, Олена Онофрійчук, принесла 200 гривень.

Сергійко десять днів нічого не їв

Як тільки Сергійко повернеться додому, вчителі проводитимуть із ним індивідуальні заняття. Щоб не відставав у навчанні.

— Дитина поступила до нас у дуже тяжкому стані, — каже головний дитячий нейрохірург Києва Георгій Кеворков. — У Сергія практично повністю перерізаний спинний мозок. Неушкодженою залишилася лише одна сьома частина мозку. Він не функціонує, нижче пояса нічого не відчуває. Хлопчик був обезкровленим, у шоковому стані. Дивом вижив. Його врятувала сестра, яка саме повернулася додому. А також вчасно зроблені операції.

Лікар каже, що загрози від поранених легень і печінки не має. Але відновити функції спинного мозку неможливо.

— У 7-річному віці хлопчик став інвалідом — сам він не зможе ходити, — припускає нейрохірург. — Тепер дитина всього боїться. Найлегший дотик викликає панічний страх. Незабаром Сергія будемо знову оперувати. Боротимемося, щоб він хоча б сидів.

У лікарняній палаті поруч із Сергійком — мати, сестра, приїхав батько. Малий простягає руку, хоче усміхнутися.

— Усе буде добре. Нічого не бійся, ти ж сміливий, — кажуть дорослі.

Сергійко ледве киває головою. Мати відходить до вікна й починає плакати, ховаючись від сина.

Бондарі просять допомоги у всіх, хто може її надати. Гроші можна перерахувати на рахунок 6762160005911984 у "Райффайзен Банку Аваль".

Зараз ви читаєте новину «Сергійко Бондар ніколи не зможе ходити». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода