Ексклюзиви
Понеділок, 09 квітня 2007 16:46

Сергійка та Сашу Чуєнків забрали від батьків

Автор: фото: Микола КАРНАРУК
  Медсестра Черкаської дитячої лікарні Юлія Макаренко тримає однорічного Сергія Чуєнка, якого обстежує заввідділення Микола Коваль. Трирічна сестра хлопчика Саша сидить поруч. Через недоїдання діти відстають у розвитку від однолітків
Медсестра Черкаської дитячої лікарні Юлія Макаренко тримає однорічного Сергія Чуєнка, якого обстежує заввідділення Микола Коваль. Трирічна сестра хлопчика Саша сидить поруч. Через недоїдання діти відстають у розвитку від однолітків

"Нам повідомили про неблагополучну сім"ю, — каже "ГПУ" начальниця служби у справах неповнолітніх Придніпровської райради Черкас Галина Босюк. — Ми перевірили, зайшли до квартири і вжахнулися: дев"ятиметрова кімната засипана непотребом: порожні пляшки, недопалки, ганчір"я, недоїдки. Смердить горілкою й сечею, за холодильником спить якийсь чолов"яга. Серед лахміття знайшли живих дітей — хлопчик сидів посеред сміття в ліжку, а дівчинка забилася в куток".

2 березня працівники служби забрали однорічного Сергійка та трирічну Олександру Чуєнків до Черкаської дитячої лікарні. Чекають суду, який має позбавити 33-річну Наталію й на два роки молодшого Олександра батьківських прав.

Діти лежать удвох у палаті на 5 місць. На вікнах зелені штори із гномиками. Хлопчик грається іграшками в ліжку, сестра на сусідньому. Вона в бриджах світлого кольору й білій футболці. На ногах босоніжки, взуті навпаки.

— Дітей привезли в жахливому стані, — каже 19-річна медсестра Юлія Макаренко. — Брудні, худющі, з вошами. Саша дуже налякана. Попросиш взути капці, а в неї очі по п"ять копійок, сльози течуть. Боялися води. Хотіли їх купати, так мала крик на все відділення підняла.

Заходять завідувач відділення 56-річний Микола Коваль і лікарка Інеса Герус. Коваль дає дівчинці червоне яблуко. Та жадібно кусає.

— Їхні батьки були тут лиш раз, та й то з порожніми руками, — чоловік сідає поруч із малою, слухає фонендоскопом.

Подружжя Чуєнків з"явилося в лікарні в суботу близько дванадцятої дня. Мати з синяками під очима, напудрена. Батько напідпитку. На питання, чого не приїжджали раніше, відповіли: "Ми не знали, де вони".

— У нас діти аж порозовішали, від"їлися, — веде далі завідувач. — Спочатку дівчата годували, то тільки встигали їжу в ложки набирати. Батьків знають, однак не згадують.

Коваль пропонує вийти в коридор, щоб дівчинка не чула розмови.

Попросиш взути капці, а в неї очі по п"ять копійок

— Вони абсолютно здорові діти, але запущені, — додає Герус. — Були в стані постійного голоду. Котлети для них — щось невідоме, ніколи їх не бачили. Саша, як побачила іграшки, — очі витріщила. Видно, що ніколи не мала. Дівчинка відстає від однолітків, майже не говорить, усе на рівні рефлексів.

— Додому хочеш, Сашо? — питає в малої.

— Да, — відповідає та.

— А, може, не хочеш?

— Да...

— Зрозуміло, — каже лікар. — Усе буде "да".

Чуєнки ніде не працюють, живуть у багатоквартирній двоповерхівці на вулиці Енгельса. Колись це був гуртожиток. На дзвінок ніхто не відповідає. На грюкіт у коридор виходить сусідка-пенсіонерка Лілія Сергіївна. Зізнається, що це вона повідомила про дітей.

У Наталії від першого шлюбу є ще 13-річний син Андрій. Хлопця забрали до обласного притулку "Теплий дім", бо часто тікав із дому.

— Тут і вчора був "голлівуд", — каже Лілія Сергіївна про постійні п"янки Чуєнків. — Дітей навіть на вулицю не виводили. Ми з сусідкою Машею носили їм їсти. Саша хоч зі столу щось тягла, а Серьожа від слабості ковбаску в руках не міг утримати. Сидів смердючий, гойдався в ліжку. Як дітей забрали, Чуєнки три дні прибирали. Тепер мене звинувачують. Мовляв, усе з моєї подачі. Подзвонила, бо дітей треба було рятувати. Наталія казала, що хоче народити ще одну дочку — Дашеньку.

Лілія Сергіївна викликає Наталію Чуєнко в коридор. Виходить жінка з побитим обличчя.

— Перед тим як дітей забрали, ми хотіли Андрія забрати з приюту, — розказує Наталія. — У лікарні нас обдурили. Сказали, що лише оглянуть дітей. Чоловік повіз, а повернувся сам. Так би ніхто дітей не віддав. Того дня ми празнували дєнь рождєнія знайомого. Були поддаті, а вони цим воспользовалися. Тепер скучаємо. Я хочу вернуть сина й доньку. Це саме дороге, що є в цій жизні.

Зараз ви читаєте новину «Сергійка та Сашу Чуєнків забрали від батьків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода