"Ну куди це годиться", — сердиться Степан Капустинський, настоятель Троїцької церкви у місті Старокостянтинів на Хмельниччині. — Пляж прямо під храмом. Бігають голі жінки, одна навіть у холі церкви переодягалася. А ввечері крики, шум, гам. Після пива оправляються на церкву, пляшки б"ють.
17 червня двоє депутатів міськради облаштували пляж на березі річки Случ, поряд із діючою церквою. Вивезли шар ґрунту, натомість завезли й розгорнули пісок. Пояснюють, мер їм дозволив.
— Я дав згоду облаштовувати пляж, але не під церквою, — виправдовується міський голова Микола Мельничук.
Храм разом із замком князів Острозьких у Старокостянтинові звели 1571 року. Тривалий час тут був костел, пізніше — навіть склад. Унікальні фрески не збереглися. За незалежності храм і замок внесли до списку історичних пам"яток України, їх реставрують. Грошей на завершення бракує.
— Позаторік Київський патріархат долучив князя Острозького до лику святих, — розповідає отець Степан. — А тепер із його замку і церкви зробили прохідний двір.
Міський пляж — за 0,5 км од храму. Однак там замулене дно, багато сміття, територія не облаштована. Городяни відпочивають біля церкви. У спеку тут десятки людей.
— Ну а де нам купатися? — кажуть двоє хлопців у плавках. — На пляж за городом треба їхати, та й намулу купа. А тут перейшов — і все.
— Біля церкви люди постійно відпочивали, тому ми й облагородили територію, — говорить депутат 54-річний Георгій Висоцький, який облаштовував пляж. — Краще запитайте, хто тут дозволив ставити палатки з пивом. Увечері таке твориться. Молодь п"є, ріжеться...
Хмельницький обласний відділ охорони пам"яток направив меру припис із вимогою припинити будь-які земельні роботи й надати відповідні дозвільні документи.
— Замок князів Острозьких має унікальну історичну цінність, — пояснює начальник відділу 31-річний Сергій Шпаковський. — 1963 року його прийняли до національної спадщини України. Церква і замок стоять на місці, звідки почалося розселення Старокостянтинова. А вони зняли ґрунт і вивезли.
Мер міста запевняє, що пісок заберуть. Однак депутати відмовляються.
— А чого я маю це робити? — дивується В"ячеслав Кучер, 57 років. Він директор заводу залізобетонних конструкцій. — Я благоустроїв пляж, а хто хоче — нехай прибирає. Тут люди завжди відпочивали, немає жодних вказівок, що ця зона заборонена. А церкву дійсно треба відгородити. Я готовий внести у це свою лєпту.
1 
1
Коментарі
3