"Тато! Навіть не думай себе винити, — написав у передсмертній записці четвертокурсник механічного факультету Івано-Франківського технічного університету нафти і газу Олег Вовчок, 20 років. — Винуватий я сам. Дуже дякую за чудові роки, які ви мені дали. Я вас дуже люблю, особливо тебе, тато. Прощай, Олег".
20 грудня 2006 року близько сьомої ранку Вовчок стояв біля залізничного мосту на вул. Незалежності у Франківську. Коли під"їжджав маневровий потяг — стрибнув на колію. Студентові відтяло ноги.
— Я не хочу жити. Я програв багато грошей — прохарчав Олег машиністові, який вибіг до нього. За кілька годин після двох операцій хлопець помер від утрати крові.
Тіло Олега Вовчка направили на судмедекспертизу. Лікарі встановили, що на момент загибелі він був здоровий і тверезий. Слідчі транспортної прокуратури кажуть, що студент пішов на самогубство з власної волі. 14 лютого, закінчивши розслідування, транспортний прокурор відмовив в порушенні кримінальної справи.
Олег приїхав до Івано-Франківська з міста Моршин Львівської області. Кілька років тому його мати виїхала до Лівії працювати медсестрою, батько викладає зарубіжну літературу в школі. Два роки тому 47-річний Василь Вовчок дізнався, що син захоплюється грою на автоматах.
— Мені зателефонували невідомі, — згадує Василь Вовчок. — Казали, що Олег заборгував їм три тисячі гривень. Виявилося, програв їх. Я віддав гроші, а син пообіцяв більше не грати.
Проте хлопець продовжував випробовувати долю. Часто позичав у колег-студентів, але завжди віддавав. Щотижня батько давав синові 100 грн на навчання.
Востаннє хлопця бачили в гуртожитку 18 грудня, за два дні до смерті.
— Він зайшов до мене позичити 50 гривень на дорогу додому, — каже сусід Віталій. — Я не мав.
Увечері Олег поїхав додому в Моршин. Повернувся до Франківська 19 грудня. Гуртожиток минув — одразу пішов грати.
Товариші Вовчка розповідають, що той грав на автоматах із першого курсу. Його часто бачили в одному з ігрових закладів мережі "Багіра". Охоронець клубу, який просив не називати його імені, розповів, що за кілька днів до самогубства Олег програв майже 1,5 тис. грн.
— Я ще й пожартував, — каже він. — Говорю до нього: "Віддай краще мені ці гроші, бо в мене зарплата всього сімсот гривень. А ти однак програєш".
Охоронець запам"ятав Олега, бо той був постійним відвідувачем. Він належав до тих, котрі якщо й виграють — невдовзі спускають усе до копійки. Вважається, що такі люди страждають на ігроманію — психологічну потребу в азартних іграх.
— Це хвороба, яка не лікується, — переконаний лікар-психіатр Івано-Франківського обласного психоневрологічного диспансеру Луїза Мазурок, 60 років. — Людина може не грати роками, але береться за старе, коли з"являються гроші.
Слідчі намагалися знайти людину, якій міг заборгувати Олег Вовчок, але їм це не вдалося.
— Студенти не знають, чи в ті дні Олег щось програвав, — каже старший помічник транспортного прокурора Івано-Франківська Роман Костів, 47 років. — У жодному клубі гральних автоматів не впізнають його фото. Та й хто ж зізнається, що самогубця програв гроші саме в них?
— Олег був потайним, але добрим, — каже сусід по кімнаті Віталій. — На нього завжди можна було покластися, завжди виручав. Не пив і не курив.
Після смерті Вовчка пропав його паспорт. Міліціонери припускають, що студент залишив його як боргову заставу.
4 
35413
Коментарі
1