По обіді 11 квітня три подруги — 16-річна Наталя Петрова та 14-річні Настя Гнатюк і Оксана Жудіна — пішли прогулятися по Житомиру. Дорогою купили по пляшці ром-коли. Прогулянка затяглася, дівчата зайшли  на околицю міста, в район молокозаводу. За пустирем побачили магазин і вирішили купити пива. На пустирі, метрів за сто від крамниці, відпочивали двоє жінок. Перед ними стояла відкоркована пляшка горілки. Настя впізнала 44-річну Тетяну Костюк, із якою жила по сусідству.

Тетяна гукнула Настю. Коли та підійшла, попросила віддати порожні пляшки. Дівчина у відповідь присоромила жінку:

— Танька, чого ти тут розсілася й горілку п"єш?

— А ти на старшу не "тикай", — відповіла 50-річна Надія Костюченко. — Ти повинна її називати на "ви" і "тьотя Таня".

У відповідь Настя вчепилася Надії в волосся. Почалася бійка. Настю підтримала Наталя. Коли жінка впала, дівчата почали бити її ногами по голові й обличчю. Тетяна Костюк сиділа й спостерігала. Вона побоялася захистити приятельку й не кликала на допомогу.

Бійку побачив проїжджий таксист. Він зупинив зустрічну машину "швидкої".

Лікарі констатували смерть Надії Костюченко. Повідомили про це правоохоронцям. Ті затримали дівчат.

— Уперше зустрічаю таку жорстокість у неповнолітніх дівчат, — каже майор міліції 38-річний Сергій Муляр. — Слідство встановлює, що саме сталось на пустирі — винні дівчата у вбивстві чи лише в нанесенні тяжких побоїв, що стали причиною смерті. Це різні статті Карного кодексу. Здається, школярки шкодують лише за тим, що так і не встигли попити пива, — говорить слідчий.

Надія Костюченко закінчила технікум, трудилася товарознавцем у будівельній організації. На пенсію вийшла за станом здоров"я — мала третю групу інвалідності через хворобу легенів. Три роки відпрацювала реалізатором на базарі — торгувала жіночим одягом. Першого чоловіка покинула, сина Олега виховала сама. Другий шлюб також не склався — чоловік випивав. Наприкінці минулого року Надія розлучилася. Жила в двокімнатній квартирі. Мала болонку Барсіка.

— Ой Надя, Надя, — плаче сусідка Галина Войтенко. — Казала Олегові: треба маму рятувати. Просила, щоб умовив підлікуватися. Надя дуже переживала друге розлучення. От і зривалася на випивку. Син у неї хороший. Жив окремо, а тепер щодня приходить прогуляти Барсіка.

Надя дуже переживала друге розлучення

— Я досі не знаю, що сталося, — розповідає Олег Костюченко. — Слідчий говорить про таємницю слідства. Але я не згоден із офіційною версією. Мовляв, жінки посперечалися, й почалася бійка... Мені розказував мамин сусід Микола, що за кілька тижнів до її смерті троє дівчат на базарі вкрали в неї якийсь одяг — штани чи що... Мама помітила й намагалася догнати їх. Але де там... Микола ходив до міліції і просив, аби влаштували очну ставку з тими дівчатами. Каже, що впізнав би злодюжок. Але його не викликають до слідчого.

Наталя Петрова й Настя Гнатюк навчаються в дев"ятому класі вечірньої школи N2 у Житомирі. Оксана Жудіна — восьмикласниця. Раніше дівчата навчалися в інших закладах.

Вісім класів Настя Гнатюк закінчила в престижній школі N17, що в центрі міста. Там поглиблено вивчають польську та англійську мови, є художній клас.

— Двоє наших минулорічних випускників навчаються в художній академії Санкт-Петербурга, — хвалиться директор Юрій Романюк. — А Настю ми змушені були попросити зі школи, бо вона прогулювала уроки, курила, пила. Не вчилася сама і не давала вчитися іншим. Її мама не живе з сім"єю. Батько Насті, офіцер міліції, також не займався вихованням дитини. Зараз він просить для Насті позитивну характеристику. Не думаю, що йому вдасться її отримати.

Наталя Петрова — з багатодітної родини. Навчалася в Новоград-Волинському інтернаті. Батька в неї немає, а мати випиває. Півроку тому дівчина подалася до кавалера у Вінницю. Але за якийсь час повернулася до Житомира. До вечірньої школи її відвів дільничний.

Оксана Жудіна раніше навчалася в екологічному ліцеї N24. Це один із найкращих навчальних закладів міста.

— Оксана — хороша дівчина, з порядної родини, — каже директор ліцею Ганна Дудіна. — Але часто хворіла, пропускала уроки. Вона не потягнула обсяг знань, який слід засвоїти в нас. Тому батьки й перевели її до вечірньої школи. Але, кажуть, Оксана не била ту жінку.

Жудіній, єдиній з трьох подружок, батьки найняли адвоката. І лише їй носять передачі до СІЗО.

— Моя Оксана — тихе теля. Куди поведеш, туди й іде. У всьому винні подружки, це вони втягнули її в цю історію, — плаче мама Лідія Григорівна. — Того дня Оксана повернулася зі школи о 12-й і сказала, що піде в гості до Насті. Я просила не йти. Але дочка наполягла, що їй треба. А ввечері додому прийшла міліція.

Обшарпаний будинок вечірньої школи N2 — у дворі житлового будинку. Тут навчають засуджених, що відбувають покарання у тюрмі, колонії чи перебувають у СІЗО.

×