За нещодавно оприлюдненими прогнозами виконавчого директора Національного банку Ігоря Шумила, дефіцит держбюджету 2010 року становитиме близько 107 млрд грн. Спроби уряду вирішити проблему наповнення державної скарбниці за рахунок малого бізнесу можуть лише призвести до загибелі малого підприємництва. Але головної мети не досягнуть.

Окрім нових іноземних запозичень хоча б частково проблему може вирішити успішна робота Фонду державного майна. Йдеться не лише про продаж інвестиційно привабливих залишків всенародної власності, а й про ефективніше управління державними підприємствами.

Зі своїм завданням ФДМУ поки що впоратися не може. За підсумками роботи за 10 місяців цього року, виконання річного плану становить 8%. Спочатку запланували 10 млрд 262 млн грн надходжень. Пізніше план переглянули в бік скорочення — до 6 млрд 350 млн грн. Однак поки що до державного бюджету надійшло лише 520 млн. Сподівання на продаж найбільш ласого об'єкта — "Укртелекому" — стають дедалі примарнішими. Через скандал із продажем "Луганськтепловозу" (та скасуванням у суді результатів продажу) довіру солідних іноземних інвесторів утратили надовго.

Не дивно, що періодично лунають звинувачення на адресу керівництва ФДМУ. Головний закид — воно працює не стільки на державу, скільки на власні інтереси. Зараз Фонд ризикує отримати чергову порцію критики через майбутній продаж держпакету акцій авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України". Заснована 1992-го МАУ стабільно є лідером міжнародних авіаперевезень в Україні. За три квартали цього року перевезла 1 млн 370 тис. пасажирів.

Продаж державного пакету акцій авіакомпанії (він становить 61,6%) через відкриті торги міг би суттєво поліпшити невтішну статистику цьогорічної роботи ФДМУ. Однак є всі підстави вважати, що МАУ поетапно й не надто тонко підвели до приватизації під конкретного покупця. Першим кроком стала перереєстрація "Міжнародних авіаліній" із закритого акціонерного товариства у приватне акціонерне товариство, яка відбулася 3 листопада 2010-го. На перший погляд, у цьому немає нічого дивного. Адже перереєстрації вимагає Закон "Про акціонерні товариства", що набув чинності торік у квітні. Але при цьому до нового статуту компанії вписали пункт про переважне право теперішніх акціонерів викупити державний пакет акцій МАУ.

Керівництво ФДМУ на чолі з 57-річним Олександром Рябченком могло не допустити внесення цього пункту. Він не є обов'язковим, проте значно звужує коло потенційних покупців державного пакету акцій. У цьому разі про повноцінні торги не може бути й мови. Однак ФДМУ свідомо пішов на це — і наслідком будуть утрати для державного бюджету.

Як засвідчили подальші події, коло претендентів звузилося до мінімуму. Донедавна структура акціонерів МАУ була такою. Окрім згаданої вище державної частки 22,5% акцій належали UIA Beteiligungsgesellschaft — дочірній компанії Austrian Airlines, 9,9% — Європейському банку реконструкції та розвитку, 6,0% — компанії Capital Investment Projects, що її контролює колишній генеральний директор і екс-голова наглядової ради "Аеросвіту" Аарон Майберґ, 54 роки.

Трохи пізніше стало відомо, що Austrian Airlines та ЄБРР виходять зі складу акціонерів МАУ. Австрійська авіаційна компанія через свого прес-секретаря повідомила, що її пакет акцій "Міжнародних авіаліній" уже продано. Так само представники ЄБРР заявили, що продаж їхнього пакету акцій завершиться до кінця року. Покупця обидва колишні акціонери не називали. Але неважко здогадатися (статут МАУ не дає іншого варіанту), що ним виявилася бізнесова структура Аарона Майберґа. Таким чином, і єдиним інвестором, що має пріоритетне право на купівлю 61,6% акцій МАУ, фактично стала компанія Capital Investment Projects.

Виникає запитання: а чи не було попередньої змови?

10 листопада 2010 року Фонд держмайна оголосив про наказ щодо виходу держави з акціонерів "Міжнародних авіаліній", який було підписано ще 5 листопада. Інформацію про наказ також було опубліковано в офіційному органі ФДМУ — газеті "Відомості приватизації" від 10 листопада. Проте це оголошення навряд чи можна розглядати як запрошення потенційних інвесторів до участі у відкритому аукціоні. По-перше, ФДМУ свідомо не зазначив форми приватизації, що є порушенням. По-друге, оголосив, що продаж має бути завершений до кінця року. Якщо робити все за законом, то це неможливо. Адже від дати оголошення про конкурс і до дати проведення власне конкурсу має минути не менше 60 днів. Отже, і за формою, і за суттю таке дійство можна вважати адресною приватизацією під конкретного інвестора.

Утім, назвати майбутнього одноосібного власника МАУ "інвестором" важко. Навряд чи держава отримає від такого продажу суттєві прибутки. Та й негативний досвід управління пана Майберґа "Аеросвітом" примушує серйозно замислитися над долею одного з поки що лідерів міжнародних авіаційних пасажирських перевезень в Україні. Крім прямих збитків від невдалої приватизації привабливої компанії, можливі непрямі — через втрату робочих місць тисячами спеціалістів та скорочення податкових надходжень до державного бюджету.

У цій ситуації дивує позиція керівництва Фонду держмайна. Олександр Рябченко нещодавно заявив, що з урахуванням неминучої лібералізації ситуація на авіаційному ринку є такою, що держава повинна або формувати провідного національного гравця, або виходити з бізнесу. З формуванням гравця, як бачимо, не склалося. А от обраний ним "вихід держави з бізнесу" вкотре дає підстави для розмов про впровадження корупційних схем у приватизації держмайна, про особисту зацікавленість керівника Фонду в певному результаті на користь конкретних компаній чи осіб. Виникає запитання: а чи не було попередньої змови?

Хотілося б вірити, що вичерпну відповідь на нього можуть дати компетентні органи. Але для цього потрібна ще й політична воля вищого державного керівництва, яке не раз заявляло про необхідність ефективної боротьби з корупцією та розкраданням державного майна. Кінець кінцем, керівники уряду зацікавлені в поповненні держбюджету.

×