Валерій Швець підпалив себе перед землемірами і суддею
— Я робив проводку у своїй "Газелі". Чую лемент, виглянув — чоловік як свічка горить. Вискочив з-під машини, ухватив вогнегасник. Поки прибіг, він упав, бідний. Я полум'я збив. Люди "скору" визвали, — розповідає 59-річний Олександр Мовчан. Працює водієм на водоканалі у місті Золотоноша Черкаської області.
62-річний Валерій Швець облився бензином у своєму дворі й підпалив себе 19 травня. У цей час прийшли суддя та землеміри. Хотіли заміряти двір, бо сусідка вимагала через суд посунути межу в бік Швеця. Чоловік отримав 60% опіків тіла й помер у лікарні.
Валерій Швець жив із сім'єю в місті Бориспіль на Київщині. До пенсії працював інженером на столичному заводі "Антонов". З дружиною Галиною мають двох синів — 30-річного Віталія та Олексія, 28 років. У Золотоноші біля будинку на вул. Грушевського, 3 мали город, сад. Це обійстя отримав у спадок від матері.
Судився із 55-річною Тетяною Рудь. Сусіди кажуть, вона торгує на базарі. Її двір — просторий, перед хатою клумба. З дому ніхто не виходить. На телефонні дзвінки не відповідає.
Міліція відкрила кримінальне провадження за фактом доведення до самогубства.
Хвіртка у дворі Швеців зачинена. На старій груші є обгоріле листя. Стовп вогню сягав 3 м. Двір доглянутий. Квітують півонії та іриси. Ділянка на кілька соток. На межі стоїть сусідський сарай.
— Кожне літо їздили до бабусі у Золотоношу, там виросли, — розповідає син Віталій Швець. — Сусіди хочуть відібрати ділянку біля 7 метрів довжиною і коло 70 сантиметрів шириною. Суди тривають 20 місяців.
У плані БТІ вказано, що ця земля належить батькові. Сусіди подали до суду, щоб відібрати. Коли приїхали міряти землю, він зайшов у двір, зачинив калітку так, що її не можна відкрити з вулиці. Сказав: я протестую. Облився бензином і підпалив. Кинувся гасити незнайомий чоловік, який ремонтував машину. А сусіди стояли і дивилися. За хвилину-півтори отримав сильні опіки. Лікарі кажуть, погоріли дихальні шляхи.
— Він тут жив, як вийшов на пенсію. Тиждень-два тут, тоді у Борисполі. В гості його запрошували. Дуже цікавий співрозмовник. Торік робив прищепи нам на деревах. Просив Валерія Павловича чан поставити на опори. Завжди помагав. Він був без хитрості, добрий. Сусіди цим скористалися. Попросили спершу ходити до сараю через його двір. Потім хтось розповів, що та сусідка хазяйнувала у дворі, як нікого не було. Це Швецю не сподобалося, — говорить російською місцевий Дмитро Любченко, 74 роки. — Переживав, що суддя на боці сусідів — то переносить засідання, то ще щось. Останнім часом був зажурений, ніби загнаний у кут. Те, що сталося — не випадковість: довели.
— Коли його привезли в лікарню, був при свідомості. Кажуть, диктував лікарям у реанімації номер дружини. Він не готувався до цього. Кілька місяців тому з його машини злили бензин. Може, запасся, щоб на такий випадок було, — розповідає інша сусідка — Вікторія. — Сусіди хотіли подвинути межу, щоб заходити у двір і білити сарай. Але можна було й не судитися. І так пускав.
Бачила його кожен ранок і вечір, коли годувала собак, — продовжує. — На городі працював — у саді й городі розбирався. Розсада у ящику — кожен помідор попікіруваний. Мав багато планів — ставив зуби, робив шпалери під виноград. Щасливий був, коли жінка зі старшим сином приїжджали вітати з днем народження у квітні. Сини купили йому набір інструментів. З такою гордістю про це казав.
2 
35413
Коментарі