"Мені теж жити треба", — сказав 23-річний четвертокурсник юридичного факультету Києво-Могилянської академії Антон Кратюк чоловікові, який назвався кілером. За $60 тис. він запропонував убити вітчима — власника Львівської науково-виробничої фірми "ОРУС" Петра Кратюка.
У лютому цьогоріч Антон призначив зустріч у столичній кав"ярні "У Лук"яна". У рукавичках, щоб не лишати відбитків, передав аванс — $5 тис. Чоловік гроші узяв, але запропонував наступного дня підтвердити замовлення. Антон подзвонив і сказав: "Убивай".
За три тижні хлопець зустрівся із кілером у кав"ярні "Артек". Той приніс фотографії Петра Кратюка, який лежав на землі, та його наручного годинника. Молодик віддав ще 5 тис. грн. Решту обіцяв протягом місяця. На виході Антона арештували працівники управління по боротьбі з організованою злочинністю: замовним убивцею виявився убозівець. Фотографію підробили, а годинник Кратюк-старший віддав міліціонерам сам.
17 жовтня суддя Київського апеляційного суду Петро Мацелюх виніс вирок Антонові Кратюку. Його засудили до 5 років ув"язнення. Зі Львова на суд приїхали 43-річна мати Світлана Володимирівна та вітчим Петро Броніславович, 45 років.
— Мій син — найкращий, — каже Світлана після оголошення вироку.
У тому, що сталося, жінка звинувачує чоловіка. Нині подружжя через суд ділить майно.
— Зі Світланою ми одружилися 1984-го, — згадує Петро Броніславович. Він у чорному дорогому костюмі та голубій сорочці без краватки. — Ще до одруження вона була вагітна від іншого. Я ростив Антона як власного. До 12 років він не знав, що я не його батько. Якось ми з Світланою посварились і вона розказала.
1991-го у Кратюків народився син Юрій. Через чотири роки чоловік пішов із дому.
— У 9-му класі Антон почав вживати наркотики і я повернувся, — згадує Петро Броніславович. — Світлана сама не справилася б. Я домовився із друзями, щоб Антон пожив у Броварах, під Києвом. Його вдалося вилікувати.
У Броварах хлопець закінчив школу, вступив до Києво-Могилянської академії. Вітчим оплачував навчання та знімав квартиру у столиці. Коли Антон був на четвертому курсі, допоміг йому влаштуватися на роботу в Міністерство юстиції України.
— Я — офіційний мільйонер, — зізнається Петро Броніславович. — Моя фірма експортує металобрухт. Я чесно плачу податки. Дітям ніколи ні в чому не відмовляв. Антон їздив до Англії, Канади, вивчав англійську. Я хотів, щоб він отримав гарну освіту й самостійно заробляв на життя. Та син мене постійно обманював. Дзвонить раз, просить 800 доларів. Мовляв, їде до Відня на студентську олімпіаду з правознавства. Пізніше з"ясувалося, що нікуди не їздив. У січні цього року попросив 5,5 тисяч гривень на оплату навчання й не заплатив.
Ще до одруження вона була вагітна від іншого
Петро Броніславович згадує, як навчав сина працювати.
— Незадовго перед затриманням приходить, каже: "Мені пропонують 100 тисяч доларів за те, що допоможу виділити земельну ділянку під забудову піді Львовом", — розповідає Кратюк-старший. — Я у відповідь: "Не треба, ці гроші димом пахнуть". Син не послухався, узяв. Його затримали з документами на хабар у дипломаті.
Гроші для кілера Антон взяв у матері. Сказав, що потрібно влаштуватися на нову роботу. Світлана Володимирівна заклала в кредитній спілці оформлену на себе квартиру й дала $10 тис.
За рішенням суду гроші, які Антон віддав кілеру, перерахували державі. Петро Броніславович обурений вироком суду. Каже, оскаржуватиме його у Верховному суді й наполягатиме на 10 роках в"язниці, як того вимагає Кримінальний кодекс.
— Запам"ятай, отримаєш 10 років, — каже пасинкові, доки того не виводять із зали суду.
Після арешту Антона рідний син Кратюка Юрій, 16 років, залишився з матір"ю.
— Цього року Юра на відмінно закінчує гімназію при Львівській політехніці, — хвалиться Петро Броніславович. — Я мрію, щоб він вивчав економіку. Він дуже любить старшого брата.
Чоловік показує есемеску, яку прислав Юрій з Австрії: "Я знаю, як ти поводиш себе на суді. Це ти вбивця, а не Антон".
— Шкодую, що не брав Юрія на засідання, — зітхає Петро Кратюк. — Він би сам пересвідчився, наскільки жорстоко Антон спланував моє вбивство. Хотів успадкувати мій бізнес. Замовляв убити мене таблетками — щоб сприйняли за нещасний випадок.
Петро Кратюк розповідає, що відшукав у Києві рідного батька Антона.
— Зовні вони дуже схожі, — каже Петро Броніславович.
Із початку 2007 року працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю попередили 20 убивств, де замовниками виступали родичі.
8 
35413
Коментарі