Протягом добрих двох місяців українці завзято дискутували про Вєрку Сердючку та її участь у конкурсі "Євробачення". Питання порушувалися найглобальніші. Наприклад: чи не є Вєрка квінтесенцією нашої української чи, пак, малоросійської душі, таким собі втіленням нашого незнищимого совкового духу? Або: чи маємо ми не лише той уряд, на який заслуговуємо, а й, відповідно, попсу, якої варті?
У мене на якусь мить теж прокинувся інтерес до цієї істоти — коли вона заявила, що "Раша, ґудбай" у її пісні — це насправді "лаша тумбай", себто монгольський термін для "збитого масла". "Овва! — подумалося мені. — То цей чувак має ще й справжнє почуття гумору!..".
Але чувак дуже швидко зів"яв і прогнувся, як тільки "Раша" пообіцяла позбавити його кремлівської благодаті та відлучити від свого неозорого і, зрештою, єдиного знаного і доступного нашим "звьоздам" концертного ринку.
Уяви, що тебе покинула кохана дружина
Реакція "Раші" у тій ситуації була воістину дивовижною. Важко собі уявити, щоб які-небудь німці-поляки-американці впадали у шал і виповнювали Інтернет істинно-інтернаціоналістськими українофобськими прокльонами тільки тому, що якась там Вєрка Сердючка заспівала "ґудбай, Амеріка" чи "ґудбай, Ґваделупа".
Коли я поділився цим спостереженням із приятелькою-росіянкою, вона лише стенула плечима й сказала:
— А що тут дивного? Уяви, що тебе покинула кохана дружина, і не просто пішла до іншого, а ще й залізла на сцену під телекамери й почала там виспівувати "Коля, ґудбай!".
— Але ж ти сама писала колись, що в того кремлівського Іншого тих дружин, як у гаремі в султана — від Чечні до Чукотки!..
— Так, — сказала приятелька. — Aле ця — найкоханіша.
2 
1
Коментарі
6