Фото: Тарас Подолян

15 травня поховали військового 95-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ 46-річного Сергія Горбача. Він помер 12 травня у львівському шпиталі. За кілька днів до цього під час перебування у Слов'янську на Донеччині у нього стався інсульт.

Об 11:30 біля будинку №20 на вулиці Пушкінській у Житомирі збираються люди. Там останні 20 років прожив військовий. Поряд стоять нацгвардійці. Кілька - з автоматами, решта тримає по дві червоні гвоздики.

"Чоловік нічого не розповідав про службу. Казав: "Все добре, як на курорті". Ні на що не жалівся, - говорить дружина 42-річна Руслана Петрівна. Її чорне волосся затягнуте мереживною пов'язкою. - Сергій завжди хотів бути військовим. Сам він з дитбудинку. Мав ще двох братів і стільки ж сестер. Тільки мати в них була, як кажуть, "неудачниця".

На Донбас чоловік їхав з патріотичним настроєм. Це було не спонтанне рішення, хоч на Революцію гідності до Києва і не їздив".

У 2014-му Сергій Горбач записався добровольцем. Двомісячне навчання проходив у Новоград-Волинську Житомирської області.

 

"Про Сергія лишились тільки позитивні спогади. Що не попросиш, завжди допоможе. Навіть не зважаючи на невеликий зріс і вагу, легко вправлявся з кулеметом. Тоді отримав позивного "Гном", - згадує побратим Сергій Рибак, 32 роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бойовика з Донбасу вдруге затримали у Латвії

"Коли думаю про Сергія, на думку спадає тільки смішне, - каже перший командир Горбача з позивним "Вулкан". Ім'я не називає. - У 2015-му нам видали форму-канадку. А Сергій маленького зросту і худенький. Вліз у одну штанину і зав'язав на горлі. Він тільки посміявся. Коли з ним бачились востаннє, сказав, що вперше зустрічаю таку маленьку людину з таким великим серцем. Завжди був добровольцем в атаках. Ходив у них неодноразово. Був небагатослівним, але надійним. На здоров'я взагалі ніколи не жалівся. Медкомісію проходив без проблем".

За годину до будинку підвозять домовину з померлим. Туди люди кладуть червоні та жовті квіти.

Сергія Олександровича 6-го травня знайшли непритомним у казармі в Слов'янську. Звідти доправили до Харкова. Там перебував у реанімації.

 

"Мені подзвонили з Києва знайомі родини. Сказали, що дружині військовослужбовця з 95-ї бригади потрібна допомога добратись до Харкова. Щоб зустріли, було десь переночувати. Так познайомилась з Русланою, - розповідає житомирська волонтерка 33-річна Марія Уланова. В руках тримає жовто-блакитні ромашки. - Харківські лікарі повідомили, що потрібне хірургічне втручання. Тому Сергія перевезли до львівського шпиталю. Там було дві операції. Однак стан військового був надто тяжким. Не допомогло".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відкрили і почули трупний запах" - як розкопували речі загиблих під Іловайськом

Поряд з входом до будинку стоять школярі з вінком. Діти обступають доньку військового 14-річну Діану. Її втішає вчителька.

"Чоловік дуже любив доньку. Дзвонив до неї щодня. Навіть не знаю, як вона переживе цю трагедію", - додає Руслана Петрівна.

Бійця до катафалку, що стоїть за сотню метрів від дому, проводжає близько 80 людей. Серед них - рідні, друзі і сусіди.

Сергія Горбача поховали на місцевому Смолянському військовому кладовищі.

×