— У нашу обитель їдуть з усіх куточків країни. Через цікаву архітектуру храму нас іноді порівнюють із Печерським монастирем у Києві, — розповідає ієромонах православного Тишківського Свято-Успенського чоловічого монастиря Лаврентій. В миру Денис Третяк, 35 років. Зустрічаємося з ним 30 травня на сходах Свято-Успенської церкви в селі Тишківська Слобода Гайсинського району, де й розташована обитель.
Свято-Успенський монастир — єдиний і найстаріший у Гайсинському районі. Але, коли саме був заснований монастир, невідомо — відсутні документальні дані. Монастир цікавий архітектурою та історією виникнення, щодо якого існує багато легенд. Розташований біля невеликого озера.
Зараз там живуть четверо ченців і настоятель храму, архімандрит Амфілохій. Обитель міститься за 19 км від Гайсина. Доїхати до монастиря можна власною автівкою через село Тишківку. Автобуси з райцентру сюди не ходять. Сільська дорога розбита. Зазвичай більшість вибирає інший шлях — жерстяний у чотири кілометри. Розпочинається за селом на автошляху Гайсин — Умань.
Монастир розташований у невеликому вибалку. При в'їзді на територію зліва стоять господарські споруди, де послушники доглядають за птицею, господарством. Свято-Успенський храм збудовано поруч із глибоким ровом. Поблизу криниця, біля якої встановлено дерев'яний хрест і висаджено туї. Навколо храму — могилки з поминальними ліхтарями. Таблички відсутні. Перед будівлею трапезної заасфальтовано невелику територію.
Ієромонах Лаврентій запрошує сісти на лаву.
— Існує декілька легенд щодо заснування нашого монастиря, — розповідає. Одягнений у чорну ризу. — Одна переказує, що кілька сотень років тому в лісі поселився афонський чернець Онуфрій. Знемагаючи від спраги, викопав джерело. І воно дарувало всім зцілення. Пізніше криничку освятили на честь Святого Онуфрія.
За іншою легендою, в околицях Гранова жили козаки. Звернулися до польського князя Чарторийського з проханням виділити місце для будівництва монастиря. Князь погодився. Тому монастир спочатку називали гранівським.
Перші споруди були з іншого боку рову. Їх зруйнували татари. Близько трьохсот років тому Гранівський монастир перейменували в Тишківський василіанський, але з часом він знову повернувся до православних. До 1917 року тут діяли церковно-парафіяльна школа та сирітський будинок.
На початку ХХ ст. на території монастиря були три церкви. З них залишилася тільки кам'яна — Свято-Успенська, яку було зведено 1867-го. Інші дві розібрали у післявоєнні роки минулого століття. Також спустошили монастирське кладовище. У 1950-х роках храм знову відкрився для служіння.
У Свято-Успенському храмі п'ять бань, прибудовано чотириярусну дзвіницю. Також на території є двоповерхова будівля для трапез і проживання послушників. Там встановлено нові вікна, її утеплено. До озера, яке біліє посеред рову, веде протоптана стежка. На березі ченці побудували лазню. Біля озера на пагорбі видніється новозбудований Миколаївський храм.
— Маємо у господарстві овець, курей, віслюка, — каже настоятель ігумен Амфілохій, в миру Василь, 48 років. — Послушники доглядають за садом, монастирським полем і невеликим господарством. Намагаємося забезпечувати себе самостійно. Завжди отримуємо допомогу від людей — хтось реставрує на стінах храму малюнки та ікони, хтось допомагає технікою для обробки землі.
8 
Коментарі