— Чотири роки тому вирішив купити живого барана на шашлик. Придбав, а різати стало шкода. Назвав Бешею і вирішив тримати в обійсті покійної бабусі. Аби барану було не так самотньо, купив ще й вівцю. Вони й розплодилися, — говорить гайсинчанин Юрій Любенко, 35 років.
Тримає 11 овець романівської породи на подвір'ї свого будинку в Гайсині, на вул. Південній. Розповідає про особливості догляду за цими тваринами.
— Ні я, ні мої батьки господарства раніше не тримали, — чоловік проводить на задній двір дому, де пасуться вівці. Всі безрогі, чорноголові, з сірим довгим руном. — Колись у бабусі були кури, але я їх не доглядав. Вирощування баранів — новий для мене досвід.
Тварини невибагливі в їжі, додає господар.
— Харчуються кукурудзою, ячменем, люцерною. Узимку — сіном, — веде далі Юрій. — Пшениці раджу не давати, бо вона для них занадто важка. Пасуться вони у дворі. Буває через діри у паркані перелазять на територію закинутих складів військторгу. Там багато трави.
Трапляється, що виходять і на вулицю. Тоді сусіди сердяться. Ночують тварини в сараї. Морозів не бояться — через густе руно.
Юрій Любенко стриже овець наприкінці кожної весни. Тоді влітку їм не спекотно.
— Вовну викидаю, бо заготівельники приймають оптом і перевагу надають асканійській породі. Молоко теж ніхто не здоює, все йде на відгодівлю ягнят. А от різати баранів уже почав. Намагаюся до них не звикати і більше нікому не даю імен.
Три роки вирощував овець на дачі за 25 кілометрів від райцентру гайсинчанин Сергій Іванович, 50 років. Прізвища не називає.
— Дача розташована неблизько від міста, то для охорони отари придбав спеціальний пристрій — електропастух, — каже господар. — Це спеціальна огорожа, призначена для випасання худоби й птиці. Встановлював її на пасовищі, й вівці вже знали: підходити до дроту зась. Спершу, звісно, хотіли перейти огорожу, але отримували слабкий удар струмом. А через кілька діб у них виробився умовний рефлекс боязні дотику до огорожі. Коли ж на всій площі пасовища з'їдали траву, то переміщував електропастуха на нове місце.
Чоловік приїздив на дачу двічі на тиждень. Контролював, аби в тварин були чиста вода, сіль, зерно.
— Даремно овець називають тупими. Це навпаки дуже розумні тварини, — додає Сергій Іванович. — На ночівлю й у дощ ховаються в укриття. Навіть без електричної огорожі далеко від домівки ніколи не підуть.
Чоловік стриг овець двічі на рік — навесні й улітку. Ягнятам робив щеплення від дизентерії, дорослим тваринам — від шкірних хвороб.
— За рік барана можна вже різати, — стверджує. — Досягають ваги у 50–70 кілограмів. У мене були дві породи овець — асканійська тонкорунна й романівська. Асканійські вівці крупніші і вовна краща, зате романівські витриваліші. Для приплоду позичав баранів відповідних порід у знайомого.
Нещодавно чоловік продав усіх тварин фермерам із Хмельницької області. Тепер планує зайнятись іншою справою.
На сайті OLX дорослий баран романівської породи коштує від 2 до 2,5 тис. грн, вівця — від 2,5 тис. грн.
Баранину маринують у вині
Баранину для шашлику найкраще маринувати в сухому червоному вині, радить гайсинчанин Сергій Іванович.
— Спочатку потрібно ретельно очистити м'ясо від сухожиль і плівок, нарізати невеликими шматками. Солимо й переминаємо баранину, щоб пустила сік, додаємо чорний мелений перець і цибулю, нарізану кільцями. Далі заливаємо м'ясо вином. На кілограм беремо 150 грамів. Маринуватися залишаємо на годину. У процесі смаження не забувайте перевертати шампури й поливати шашлик маринадом, наполовину розведеним водою.
2 
Коментарі