Заслужений лікар України 60-річна Ганна Шкоденко понад 10 років працює головним акушером-гінекологом області. Найбільшим щастям вона вважає народження здорової дитини.
Чому вирішили стати лікарем?
— Коли мені було 5 років, у мене помирав маленький братик. Тоді йому ще й місяця не було. Я чула, як лікарка сказала батькам, що немає жодної надії. А я стою і плачу — не можу зрозуміти, чому вона не може йому допомогти. Брат помер. Це якось вплинуло на мій вибір професії. Хотілося допомагати людям.
Як познайомилися зі своїм чоловіком?
— Не хочу про це говорити. Я розлучилася. Живу сама. Маю сина, невістку і 4-річну онуку Аню.
У невістки пологи ви приймали?
— Я була поряд. Але приймала моя колега. Бо то велика відповідальність, треба чітко орієнтуватися, як діяти. Робити це близьким — некоректно і страшно. Тут заважають емоції і мозок не контролює ситуацію.
Як любите відпочивати?
— На мені велика відповідальність. Кожні день і ніч маю володіти ситуацією в області та приймати рішення. Від"їжджати надовго не можу. Але бувають моменти, коли треба відключитися. Зараз кожен тиждень переношу свою відпустку, не можу відірватися. Люблю річку й море. Я — Рак, водний знак. Вода для мене — найкращий відпочинок. Я виросла на воді в селі Сари Гадяцького району. Любила купатися в Пслі. Дідусь був рибалкою, часто брав мене з собою. Тепер люблю просто сидіти і дивитися на воду. Тоді стаю спокійна і виважена, бо відпочиває кора головного мозку. Часто виїжджаю з дітьми. Син із невісткою ловлять рибу. А ми з онучкою гуляємо.
Живу сама. Маю сина, невістку і 4-річну онуку Аню
Маєте улюблені заняття?
— У мене півкімнати заставлено вазонами з квітами, — з"являється блиск в очах. — Я їх люблю, навіть розмовляю з ними, прошу, щоб іще зацвіли. Вони наче свої листочки до мене повертають. Як надовго від"їжджаю, то за ними доглядає син або невістка. Але тоді обов"язково один вазон із квіткою пропадає. Мабуть, скучають. Подобається фотографувати природу. Часто з онукою знімаємо одна одну. Люблю слухати Баскова і Пугачову.
Про що мрієте?
— У мене одна мрія на все життя. Я практично живу для сина. Мрію віддати йому те, що заборгувала. Я недостатньо дала йому своєї любові, бо багато працювала. Тепер хочу надолужити й реабілітуватися перед ним. Хочу, щоб у нього життя склалося краще, ніж у мене.
Ви щаслива людина?
— Тих, хто живе краще від мене, набагато менше, ніж тих, хто живе гірше. Слава Богу, здорова, є син. Реалізована як фахівець. Хотілося б мати і хорошу спину поперед себе. Але в усьому не можна бути щасливим.
Вірите в Бога?
— Так. Коли в моєму особистому житті була важка ситуація, друзі відвели мене у Володимирський собор у Києві. Там саме не було служби і жодної душі. Я там посиділа годину. І вийшла зовсім іншою. Усіх простила, і здавалося, що кругом мене змінився світ. У Туреччині була в храмі, який розкопали із землі. Там правив Микола Чудотворець. Це теж у мені щось змінило і духовно збагатило. Звідти привезла дві іконки. Їх зробили монахи.
3 
1
Коментарі