— Для Путіна Олег Сенцов — це однозначно особисте, президент Росії хоче, щоб ув'язнений благав його про звільнення, — каже 31-річна Марія Томак, співкоординатор "Медійної ініціативи за права людини". Висвітлюють порушення прав людини під час агресії РФ проти України.
— За задумом російської Федеральної служби безпеки, кримінальна справа проти Олега Сенцова мала легітимізувати окупацію Криму. Його засудили як представника "Правого сектора", який нібито планував теракти. Росія використовувала це як виправдання появи "зелених чоловічків" на півострові.
Якщо Сенцов попросить про помилування — це означає визнання своєї провини і, відповідно, що Путін був правий.
Є версія, що Путін образився на Сенцова за те, що Олег назвав його карликом.
— Сенцов — утілення опору окупації Криму. Він був одним з активістів, які допомагали заблокованим українським військовим. Тому зламати Сенцова для Путіна — це зламати в Криму український спротив.
Олег є кримським проукраїнським активістом, але при цьому з російським прізвищем, російськомовний й інтегрований у кінематографічний світ. Він уособлює частину суспільства, яка проти окупації. Тобто це не якийсь "бандерівець" з оселедцем у вишиванці.
Які настрої зараз у Кремлі щодо обміну й чи взагалі його планують?
— У січні цього року видали звіт, який аналізував міжнародні практики щодо звільнення заручників шляхом переговорів. Ключове в них — перемовник. Питання в тому, чи намагається Україна залучити серйозні фігури, які можуть говорити нарівні з Путіним.
Ми втратили момент перед Кубком світу з футболу (проходив з 14 червня по 15 липня 2018 року в Росії. — ГПУ). Якби була продумана кампанія пошуку перемовників для тиску на Путіна в стилі "відпускай, або ми не приїдемо на футбол", — можливо, вдалося б звільнити заручників.
Хоча Росія вже не настільки чутлива, як 2014 року перед зимовою Олімпіадою в Сочі. Тоді шляхом політичного тиску, у вигляді ізоляції на змаганнях, удалося звільнити Михайла Ходорковського (російський мільярдер провів у тюрмі дев'ять років. — ГПУ).
Які ще методи можемо зараз застосувати для звільнення в'язнів?
— Не бачу найближчим часом приводів, які можна використовувати для тиску. Футболом не скористалися. Залишається підтримувати активну кампанію.
Росія висуває як аргумент у справі Сенцова, що він із Криму, отже росіянин. Вважають кримчан своїми громадянами. Як ми можемо цьому протистояти?
— Ця маніпуляція не має жодного значення з політичної точки зору. Чудовий приклад — історія Геннадія Афанасьєва (звільнений 2016 року. — ГПУ), який перебував у аналогічній ситуації.
У Сенцова ніколи не було російського паспорта — у матеріалах справи є лише український. Це використовують, щоб не допускати до нього українського консула. А дипломат для Олега — це сигнал, що державі не байдуже.
В Олександра Костенка після звільнення нібито знайшли російський паспорт, та це ж не завадило його поверненню.
— Складно порівнювати. Громадянином якої країни хоч би він був, Костенко відсидів свій термін (3,5 року нібито за напад на колишнього "беркутівця" під час Революції гідності. — ГПУ). Він відбув покарання і звільнився.
Зараз його справою займається СБУ?
— Так. Але тут є принциповий момент — в Україні цих людей можуть переслідувати в абсолютно законний спосіб. У Росії справи проти них — незаконні, продиктовані політичними мотивами.
Коли чуємо, що людину переслідують за політичними мотивами, сприймаємо її як героя. Проте насправді це не завжди так?
— У списку ув'язнених є люди, які опинилися не в той час і не в тому місці, тому й потрапили в російську тюрму. Росіянам вигідно навішати на них злочини. Такі кримінальні справи важливі для Росії, бо начебто доводять геноцид російськомовних в Україні.
Політичні в'язні, проти яких є кримінальні провадження в Україні, можуть потрапити в українську в'язницю після звільнення з російської?
— Історія Надії Савченко показує, що так. У Росії їх переслідування незаконне, тому Україна повинна зробити все, щоб допомогти своїм громадянам звільнитися з російського полону. А далі, будь ласка, розслідуйте.
Чи припинятимуть кримінальне переслідування таких в'язнів в Україні, щоб уникнути іміджевих втрат?
— Це не є іміджева втрата. Ситуація з Савченко доволі суперечлива, але ніхто не каже, що ми даремно боролися за неї.
У нас проблема в тому, що багато балачок і героїзації замість того, щоб просто взяти і допомогти людині з адвокатом. Не треба називати її героєм, просто найміть захисника. От наприклад, як багато кричали, що Росія викрала Миколу Карпюка. Однак при цьому півтора року не знали, де він перебуває, і не дуже шукали.
Хто з політичних в'язнів зараз у найважчій ситуації?
— Зі здоров'ям — це ті, хто голодує. У Станіслава Клиха просто біда — його двічі закривали в психіатричній лікарні Магнітогорська. Його мати каже, що він у поганому стані. Раніше був гіперактивним. Після психотропних препаратів перебуває у флегматичному стані.
У Павла Гриба, якого викрали 2017 року на території Білорусі, — цілий набір діагнозів. В умовах слідчого ізолятора це скорочує його життя.
У російських в'язницях катують одразу після затримання, щоб отримати зізнання.
Назвіть три найабсурдніші справи.
— Справа Сергія Литвинова — звичайний житель села Комишне Луганської області, який через бойові дії поїхав полікувати зуб на територію Росії 2014-го. Чоловіка захопили й звинуватили у воєнних злочинах. Змусили підписати протоколи про те, що нібито Ігор Коломойський привозив йому особисто гроші за кількість вбитих і зґвалтованих. Ця справа йшла як "геноцид російськомовного населення на Донбасі".
Друга за абсурдністю — справа Миколи Дадеу (затриманий 2017 року в Криму. — ГПУ), якого засудили за пост у соцмережі. У ньому йшлося, що блокадникам Криму потрібні чотири шини і дві рації.
На третьому місці — "чеченська справа", за якою засудили Карпюка і Клиха. У цій "справі" Арсеній Яценюк постає в образі бойовика.
Двоє зі списку на обмін відмовилися
Україна місяць тому озвучила список осіб, на яких готова обміняти своїх громадян. У ньому 36 прізвищ. Двоє з них уже відмовилися.
— Екс-міністр охорони здоров'я Криму Петро Михальчевський, обвинувачений у державній зраді, написав листа президенту Петру Порошенку з вимогою не міняти його, — каже 32-річна Ольга Решетилова, співкоординатор "Медійної ініціативи за права людини". — Категорично відмовився кримський дезертир Володимир Суханов. Готовий відбувати покарання.
— Росіян цікавить Микола Рубан — пенсіонер, який приніс банку меду з вибухівкою на український блокпост, — говорить Решетилова. — Також громадянин Росії Олег Доронін, який був у батальйоні бойовиків "Призрак". Засуджений до 13 років позбавлення волі. Їх у списку на обмін немає.
2 
1
Коментарі