Ексклюзиви
Четвер, 23 вересня 2021 07:26

"З депутатами працював нахрапом. Просто брав та ламав"

Автор: FACEBOOK.COM/ОЛЕКСАНДР ТУРЧИНОВ
  Україні слід рухатися до моделі класичної парламентської республіки, вважає Олександр Турчинов. За нинішньої президент ”підминає” виконавчу владу під себе
Україні слід рухатися до моделі класичної парламентської республіки, вважає Олександр Турчинов. За нинішньої президент ”підминає” виконавчу владу під себе

— Ми легко отримали незалежність — без бойових дій і жорсткого протистояння. Але, на жаль, не сталося швидких змін, — каже 57‑річний Олександр Турчинов, секретар Ради національної безпеки й оборони України 2014–2019 років.

Як почувалася українська економіка в перші роки незалежності?

— 99 відсотків засобів виробництва належали державі. Ця монополія працювала в плановій економіці, що зруйнувалася. Вихід із рубльової зони, паніка, безробіття, зупинка потужних підприємств відбувалися одночасно. Довелося в епіцентрі руйнівних подій вчитися й працювати.

Як президент Леонід Кравчук взаємодіяв із Верховною Радою й урядом?

— Була комуністична більшість і демократична опозиція — неструктурований "холодець" без фракцій. Парламент важко приймав рішення. І тоді уряду надали право ухвалювати декрети (правові акти із силою закону. — ГПУ). Фактично Кабмін ставав законодавчим органом. Навіть хибні кроки можна виправити. Гірше було стояти на місці.

Конституція 1996 року нібито обмежила права президента. А реально?

— Я так не сказав би. Вона створила президентсько-парламентську республіку.

До ухвалення Основного закону влада була сконцентрована в руках президента. Він визначав порядок денний. За рахунок декретів центр ухвалення рішень змістився до Кабміну. Але Конституція знову в центр поставила президента. Він отримав юридичний контроль над урядом. Визначав, хто буде прем'єр-міністром і міністрами. Під ним була вся вертикаль виконавчої влади, зокрема місцеві адміністрації. Призначення суддів робило й судову владу залежною. І генпрокурора теж призначав президент. Мав контроль над усім силовим блоком. І це Кучма використовував у політичних цілях.

Леоніда Даниловича називають батьком олігархів. Погоджуєтесь?

— Його "Велика приватизація" зростила бізнес-прошарок олігархів. Між вузьким колом розділили величезні ресурси державної власності й заблокували прихід потужних іноземних компаній.

На що він перетворив інститут президента за другого терміну?

— На силову дубину для знищення опонентів. Саме Кучма започаткував використання силовиків проти політичних опонентів. Тоді можна було позбутися не тільки свободи, а й життя. Масові протестні рухи стали відповіддю на свавілля. Я категорично був проти узурпації влади Кучмою й пішов в опозицію. Проти мене відкрили сім кримінальних справ — намагання незаконно захопити владу, масові заворушення, опір силовим структурам. Тричі до парламенту вносили подання на мій арешт.

Віктор Ющенко з рік мав повноваження Кучми.

— І скористався ними, щоб відправити прем'єр-міністерку Тимошенко у відставку. Це призвело до кризи й реанімації Януковича після нищівної поразки проросійських сил 2004 року.

2006‑го Україна вже була парламентсько-президентською республікою. Набули чинності зміни до Конституції, і пройшли парламентські вибори. Але Рада все одно заблокувалася.

— Програми партій Тимошенко та Ющенка не відрізнялися. Але внутрішнє протистояння не дало зцементувати ці політсили в коаліцію. БЮТ, "Наша Україна" й соціалісти не могли розподілити посади прем'єр-міністра та голови Верховної Ради. І "Партія регіонів" на чолі з Януковичем завербувала соціалістів, пообіцявши місце спікера Морозу. Замість демократичної коаліції виникла комуністично-соціалістично-олігархічна. Вона сформувала уряд на чолі з Януковичем, намагалася змінити Конституцію.

Як би ви описали період його президентства?

— Корумпований авторитаризм. По-перше, він фактично зґвалтував Конституцію. Це була реальна узурпація влади. По-друге, повністю відновив контроль над силовим блоком, виконавчою владою й судовою.

Початок і літо 2014 року — Росія окупувала Крим і частини Донецької та Луганської областей. Як тоді втримали країну?

— Не було ніякої влади, а проти нас розв'язали війну на всіх фронтах. 20 лютого 2014 року весь Київ був у крові, а росіяни почали окупацію й взяли під контроль всю критичну інфраструктуру Криму. Парламент тоді був єдиною легітимною керівною ланкою в державі. Опозиційні політики вже фактично перетворилися на владу й підтримали мою кандидатуру як керівника штабу Майдану на посаду голови Верховної Ради. Потім став виконувати обов'язки президента, також — прем'єр-міністра уряду.

Мрія багатьох українських політиків.

— Одна справа — необмежені повноваження. Інша — повна відсутність ресурсів, інструментів. Ти — верховний головнокомандувач без боєздатної армії. У тебе зруйнований сектор безпеки, оборонно-промисловий комплекс. Очолив уряд, а на рахунку в казначействі було приблизно 100 тисяч гривень на всю країну та величезні борги. Ти не маєш жодного міністра, місцевих адміністрацій. У цих умовах треба захищати країну від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Росіяни вважали, що ми не впораємося і хаос не зупинимо. Але в нас не було виходу. Почали швидко відновлювати владу.

Я наївно сподівався, що стратегічні партнери допоможуть нам. Але коли ми звернулися по захист, нам відповіли: "Друзі, сприятимемо тільки дипломатично". Я попросив: "Дайте хоча б зброю, шоломи, бронежилети". У відповідь: "Ні, не можемо дратувати Росію". Ми сам на сам залишилися з військовою агресією ядерної країни.

1 березня російський парламент дозволив Путіну вводити війська в Україну. Я наказав залишкам наших військ у Криму тримати оборону, а невеликі підрозділи, які зміг зібрати Генштаб, кинути на схід і на північ для протидії вторгненню. Хлопці, які залишилися вірними присязі в Криму, дали нам місяць на мобілізацію, реанімацію армії й оборонної промисловості. Плани РФ на руйнацію країни зсередини провалилися. Коли сепаратистські заколоти майже придушили, Москва почала війну на Донбасі.

Як ви з депутатами працювали?

— Нахрапом. Просто брав та ламав. Я змушений був відкинути регламентні норми. Наприклад, закон "Про Національну гвардію" зранку підписав як автор. В обід парламент його ухвалив в обох читаннях. Я підписав як голова Ради та президент. Вже після обіду документ надрукували. Мабуть, це рекорд.

Яка модель влади для України оптимальна?

— За нинішньої в президента завжди є спокуса "підминати" виконавчу владу. Вона працює за його рішеннями, а він формально не несе відповідальності. Модель класичної парламентської республіки притаманна історично й ментально для нашої країни. До неї маємо йти. Ключовим є баланс: уряд — парламент, а президент повинен займатися оборонними й міжнародними справами.

Як опишете країну часів Порошенка?

— Зробили не все, але багато. І ці інституції працюють, попри намагання згорнути їх. І міжнародні, й оборонні, й антикорупційні — все це створено в наші часи.

Чому Петру Олексійовичу не вдалося отримати другого терміну?

— Головне — це програна інформаційна війна. Багато хто повірив тезам російської пропаганди, що "війна продовжується, тому що влада на ній заробляє". Саме вони були головними в агітації Зеленського. Сподівання на швидке й просте вирішення складних питань знову завело нас у глухий кут.

Чим є система влади епохи Володимира Зеленського?

— В нього необмежена влада. Перший президент, політична сила якого має монобільшість у парламенті й може ухвалювати будь-які рішення. Контролює уряд і всі силові структури. Намагається встановити контроль над антикорупційними органами й судами. Це небезпечна для країни тяга до монополізації влади й авторитаризму. Або твоя діяльність базуватиметься на законах і Конституції, або бажання підлаштувати їх під себе призведе до колосальної кризи, як було в Кучми та Януковича.

З другого боку — відсутня реальна стратегія розвитку України, європейської та євроатлантичної інтеграції, як повинна працювати влада, як протистояти агресії.

Син Кирило добровольцем служив у Нацгвардії

Олександр Турчинов народився в Дніпропетровську. Закінчив металургійний інститут. На комбінаті Криворіжсталь працював вальцювальником і майстром виробництва.

Був депутатом Верховної Ради п'яти скликань.

Під час помаранчевої революції керував виконкомом Комітету національного порятунку. 2005 року очолив Службу безпеки України. 2007–2010‑го був першим віцепрем'єр-міністром України. Після ув'язнення лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко керував партією.

Під час Революції гідності очолював Штаб національного спротиву.

Після втечі Януковича та всього керівництва країни зайняв пост голови Верховної Ради. У лютому 2014‑го мав абсолютну владу, виконуючи обов'язки президента, прем'єра та всього уряду. У 2014–2019 роках був секретарем Ради національної безпеки й оборони України.

Написав п'ять книжок. За мотивами трилеру "Ілюзія страху" 2008‑го зняли фільм.

Дружина 51‑річна Ганна Турчинова викладає в Київському педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Син 27‑річний Кирило закінчив аспірантуру Інституту законодавства Верховної Ради України. В липні 2014‑го — грудні 2015 року добровольцем служив у ­Нацгвардії.

Зараз ви читаєте новину «"З депутатами працював нахрапом. Просто брав та ламав"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі