— Ленточка — одна из наилучших коммуникаций — всегда в толпе видно своих, — каже 26-річний В'ячеслав Березка з міста Бровари, що під Києвом. Із початку акцій протесту на майдані Незалежності він роздав 25 тис. синьо-жовтих стрічок. На них витрачає власні гроші та пожертви людей.
У четвер, 16 грудня, зустрічаємося перед козацькою барикадою на Хрещатику, що біля Головпоштамту. Стає навпроти кафе "Шоколадниця".
В'ячеслав — худорлявий, із невеликими світлими вусами. Поверх червоної куртки пов'язаний український прапор. На голові помаранчева каска з написом "Воля або смерть". Тримає три пакети. У них 4 тис. стрічок.
— Практически каждый вечер с шести до часов десяти-одиннадцати я всегда тут, — надягає табличку із проханням пожертвувати гроші на стрічки. — Ленточка — это наилучшая и самая простая форма протеста. Не каждый может выйти на Майдан, но каждый может повязать ленточку.
За півгодини люди розбирають близько тисячі штук.
— Берите ленточку, она волшебная. Если ее не снимать, в Украине будет новый президент. А если снимете, волшебство пропадет, — каже усім, хто бере. Люди сміються, дякують.
Кожен третій одразу зав'язує стрічку на язичок замка чи сумку. Кілька разів перехожі кидають у пакет дрібні гроші.
— Некоторые люди с таким важным видом проходят, будто я им суну под нос что-то неприятное, — продовжує В'ячеслав. — Раздавать ленточки начал еще на студенческом майдане. У меня был красивый такой дождевик синий. Я его порезал, хватило на две недели.
Стрічки закупляє мотками по 15 м. Удома розрізає.
— Я не зарабатываю на этом. Себестоимость маленького куска — 35 копеек, а ребята, что сувениры продают, за такую просят 5 гривен. Я же собираю только пожертвования — для новых ленточек. У меня все записано — бухгалтерия есть. За все время раздал около 5 тысяч метров.
В'ячеслав працює таксистом, за освітою політолог. Навчається в університеті ім. Шевченка на юриста. До політичних партій не входить, називає себе громадським активістом. У Броварах живе з батьками та 10-річною сестрою.
— Сначала я фактически всю зарплату тратил на ленты. В месяц 2–3 тысячи гривен получалось. Заработок у меня не фиксированный, а я фактически все время на баррикадах дежурил. Семья очень печально относится к моим раздачам. Родителям не нравятся перемены, они болезненно воспринимают. Зато сестренка помогает разрезать ленточки. Я ее называю маленькой активисткой.
За вечір В'ячеслав роздає всі принесені стрічки. У пакеті для пожертв — майже 400 грн. На них зможе купити понад 200 м стрічки.
2 
1
Коментарі