Минає два роки з початку Революції гідності. Увечері 21 листопада позаторік у центр Києва вийшли кілька сотень людей — із вимогою до влади продовжити курс на євроінтеграцію. Тодішній президент Віктор Янукович обміняв його на $15 млрд кредиту від Росії (у грудні отримали перший транш — $3 млрд, решта грошей мали надійти до кінця 2014 року).
У ніч на 30 листопада "Беркут" побив і розігнав мітингарів, переважно студентів. Наступного дня на вулиці столиці вийшли кілька сотень тисяч людей. На майдані Незалежності розбили наметове містечко, щонеділі проводили віче. У січні застрелили двох активістів — Михайла Жизневського та Сергія Нігояна. Їхніх убивць досі не назвали.
Найбільше протистояння припало на 18–20 лютого, коли силовики розстрілювали беззбройних людей. Однак Майдан переміг, а тодішнє керівництво країни втекло — переважно в Росію. Після цього РФ анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі.
— Головне досягнення за перший рік після революції — зміна політичних орієнтацій, — вважає 65-річний Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології. — Доти існувала подвійність у свідомості — йти і на Захід, і на Схід. Думки розділялися майже наполовину. Після Майдану чітко визначилася європейська лінія: близько 60 відсотків "за" і 22 — "проти". Змінилося й ставлення до пострадянського простору: більшість "проти", чверть — "за".
Ми стали психологічно іншими. Поменшало соціального цинізму. З'явилося відчуття гордості, що здолали режим, який не влаштовував нас. За перший рік після Майдану зміни були позитивні.
Що показав той період на перспективу?
— Додав оптимізму. Хоч і дуже зріс рівень тривоги — через воєнні дії.
Якими ми стали за другий рік після Майдану?
— Ентузіазм потроху згасає.
Що не залежало від нас?
— Війна й агресія. Однак на них треба було відповідати. Країна у стані війни витрачає багато ресурсів — фінансових і людських. Мобілізація суспільства призводить до погіршення ситуації з демократією. Це погано. Тому війну треба закінчувати. Скільки вона триватиме, стільки й втрачатимемо демократичних засад. За найгіршого сценарію, ризикуємо перетворитися на Росію, тільки з м'якшим національним забарвленням.
Уже менше тих, хто мають надію на краще. Але поки що це не фатально, все — в наших руках. Багато залежить від політики влади. Також — чи відтворюватимуться і працюватимуть волонтерські рухи в мирному житті.
Що могли зробити, але не зуміли?
— Після обрання влади потрібно одразу ж контролювати її. Чимало хто з тих, хто мав би це робити, пішли на посади: громадські активісти, волонтери, майданівці, журналісти. І загрузли там. Їхній потенціал не був використаний.
Багато очікувань не справдилися. У чому винне суспільство, а в чому — влада?
— Розділити вину не завжди можливо. Винні всі. Але найбільше — влада, бо має повноваження.
Із чим входимо у третій рік після початку Майдану?
— З відчуттям, що зміни таки відбулися. Наше суспільство вже ніколи не буде таким, як до кінця листопада 2013 року. З надіями, що ці зміни закріпляться. Але є й сумніви. Бо реформи відбуваються недостатньо швидко й радикально.
Зараз найбільші надії — на що?
— Українці сподівалися на швидкий рух до Євросоюзу. Що буде значно менше корупції і що запрацює правосуддя. Два роки минули, а й досі не знаємо, хто й за чиєю командою розстрілював людей на Майдані, не названі винуватці котлів на Донбасі.
Більшість українців вважають: треба закінчувати війну. Тому підтримують Мінські угоди. Найбільше на сході країни, найменше — на заході. Що далі від лінії фронту, то радикальніші настрої. Хто не живе під обстрілами, тому здається, що краще все вирішити воєнним шляхом.
Де розпочалися незворотні процеси за цей час?
— Усе ще можна виправити. Суспільство змінюється принципово за багато років. Єдиний варіант швидких перетворень — коли влада подає приклад. Відмовляється від привілеїв, економічних інтересів, корупції. Тут принципових змін не видно. Але наші уявлення про Україну стали інші. Є розуміння, що колишньою вона вже не буде.
Які негативні риси з'явилися чи проявилися в нас за цей час?
— Збільшується агресія — в суспільстві, у політичній боротьбі. Протестні настрої зростають. Наступний рік буде тривожний.
Коментарі