"Усі можновладці опиняться або за кордоном, або в СІЗО"

 

"15 жовтня Венеціанська комісія в пух і прах розбила законопроект "Про мирні зібрання". Ми цього й чекали, — каже член правління Інституту "Республіка" 48-річний Володимир Чемерис. — Спочатку я був песимістом: думав, що цей законопроект Верховна Рада прийме. Але коли піднявся громадський рух і його відклали на невизначений термін, став оптимістом".

Чемерис щойно прийшов із прес-конференції про висновки Венеціанської комісії. На ходу знімає куртку й вішає її на спинку стільця. Витирає піт із чола. Просить в офіціанта принести каву.

Якщо домоглися відкладення законопроекту "Про мирні зібрання", значить можна домовитися з владою?

— Що біло-сині, що помаранчеві — це влада великого капіталу, лише кольором відрізняється. Вони зацікавлені тільки в отриманні надприбутків. Наприклад, приватизувати "Київенерго" та "Київводоканал" і підвищити тарифи. Задля прибутків можуть піти й на популістські речі. Приміром, Янукович наказав Азарову скасувати платні послуги у вищих навчальних закладах, бо студенти вийдуть на вулиці. Але все одно перспектив для такої влади я не бачу.

Влада боїться протистояння з громадянами?

— Звичайно. На майдани можуть вийти не тисячі, а сотні тисяч людей. Усі можновладці опиняться або за кордоном, або в СІЗО. Але так можна змінити систему соціальних, політичних і економічних відносин.

За яких обставин люди масово вийдуть на вулиці?

— Сірником для бочки з порохом може виявитися будь-що. Наприклад, вкладники банків активізувалися, коли їм перестали виплачувати депозити, підприємці — коли побачили новий Податковий кодекс.

Після акції "Україна без Кучми" ми думали, що подібного вибуху не буде років 10. Однак помаранчева революція сталася через три. Коли буде наступна, передбачити неможливо.

Тепер протестують базарники, студенти. Чи спроможна влада порозумітися з ними й об'єднати країну?

— Будь-яка влада зацікавлена в об'єднанні. Але Партія регіонів не монолітна. Усередині неї близько 10 груп. Кандидат у мери Львова від "регіоналів" Писарчук роздає у школах книжки про УПА й каже, що партія це підтримує. А нардеп Вадим Колесніченко говорить навпаки. Хто переможе — невідомо. До ліквідації політреформи роль арбітра виконував Янукович. Тепер він уже не арбітр, а фюрер. Сам може визначати політику. Єдність України в його інтересах. Інакше залишиться президентом Донбасу.

Чому в суспільстві продовжується розшарування?

— Влада представляє великий капітал, а громадяни належать до іншої соціальної групи. Тому інтереси 90 відсотків українців не задоволені.

Усі роки незалежності політики казали, що необхідно робити непопулярні реформи. Але конкретики ніякої. Не зроблять і ці. Братимуть подачки від Міжнародного валютного фонду, на це і житимуть.

Повертають країну до президентського авторитаризму часів Кучми, придушення громадянських прав. Тільки за Кучми були "дніпропетровські", а тепер — "донецькі". Люди ж і далі житимуть на подачках.

Як у такій ситуації має поводитися опозиція?

— Немає справжньої політичної опозиції. Нинішня не може запропонувати чогось нового.

Так, через підвищення цін люди вже встигли розчаруватися у владі, але ще більше — в опозиції. Вона нещодавно сама була владою й не провела реформ. Тому рейтинг БЮТ падає ще швидше, ніж Партії регіонів. А у блоку НУ-НС він нижче плінтуса.

І все ж, що може запропонувати людям теперішня опозиція, щоб їй повірили?

— Не віритимуть. Був цар і такого кольору, і такого. І цариця була. Але від того нічого не міняється. Альтернативу може запропонувати лише громадянський рух. У Донецьку, наприклад, існують рухи за права людини. Але влада їм сильніше перешкоджає, ніж тут, у Києві. Там просто людей б'ють, — ставить наголос на останньому слові. — Така специфіка регіону. У Сімферополі проти введення платних послуг на вулиці вийшли 600 студентів університету. Такого там ніколи не було. Ці люди здатні рухати країну далі.

Це нова еліта?

— Так. Вона має вийти знизу.

Але влада може поодинці вихоплювати ватажків громадського руху й давати їм посади.

— Влада не гумова, всім посад не даси, — сміється. — Вихоплюватимуть найперспективніших. Якщо людина туди попаде — робитиме те саме, що і влада.

Хто замінить сьогоднішніх лідерів?

— Такий приклад. У селі біля Фастова на Київщині якийсь крутий зводив будинок і загородив дорогу до річки. Люди прийшли і зламали паркан. Це вже самоврядування. До цього треба поступово йти.

Але це може призвести і до хаосу.

— Державні органи зосередили все у своїх руках і кажуть: "Якщо вас відпустити, то буде хаос". Насправді, є такі села, куди влада добирається по бездоріжжю раз на кілька місяців. І що, там хаос? Ні, люди спокійно живуть. Це самоорганізація.

Чемерис закладає за вухо кучеряві пасма та допиває каву.

Як сприяти творенню самоорганізації на місцях?

— Треба добиватися, щоб усе більше повноважень переходило від держави до органів місцевого самоврядування. Влада ж робить зворотнє — намагається зосередити все в одних руках. Президентський авторитаризм вигідний великому капіталу.

Якими мають бути конкретні кроки самоорганізації? Іти в ради, балотуватися до парламенту?

— У нас, серед лідерів різних громадських організацій, була дискусія: чи варто висуватися в ради? У першу чергу по мажоритарних округах, бо по списку від партій іти не хочеться. Перемогла точка зору, що зараз туди йти не можна. Співпрацею з владою ми дискредитуємо себе. На неї краще тиснути — акціями протесту. Зокрема, щоб змінити виборче законодавство. Бо правлячі партії намагаються прибрати все до рук.

Як організовувати й збирати людей?

— Всеукраїнську акцію проти законопроекту "Про зібрання" організували завдяки інтернету за 11 днів.

Де брати гроші?

— Коли справа набуває суспільного резонансу, гроші не потрібні. Хіба для того, аби щось надрукувати, купити ватмани, фарби. Тоді можна скластися по 50 гривень. І наші акції  результативніші, ніж у політичної опозиції. Під тиском громадськості, можливо, навіть знімуть когось із міністрів. Є версія, що це буде головний міліціонер Анатолій Могильов. Дуже вже він дратує людей своїми діями та висловлюваннями.

400

СТІЛЬКИ доларів Володимир Чемерис витратив, балотуючись 1994-року до Верховної Ради по Івано-Франківському округу Львова. У першому турі набрав 49% голосів виборців, у другому — 75%.

Живе на гонорари за лекції та статті

Чемерис 12 років учився на фізичному факультеті Київського університету ім. Шевченка. Двічі його виключали за "антирадянську діяльність". Працював вантажником, формувальником, служив в армії. 1989-го з вокалістом групи "Рутенія" Костем Єрофєєвим, журналістом В'ячеславом Піховшеком і лідером партії "Братство" Дмитром Корчинським організував студентське товариство "Громада". Випускали самвидав. Чемерис був свідком на весіллі Корчинського.

2000-го став співкоординатором акції "Україна без Кучми". Вона започаткувала масові протести, які переросли в помаранчеву революцію.

Із 1997 року працює в громадській організації Інститут "Республіка". Вона проводить соціальні дослідження, аналізує політичну ситуацію.

— Орендували в міської влади офіс на вулиці Гончара. Потім його передали "регіоналу" Василю Грицаку. Тепер там вивіска "Міжнародна асоціація генералів міліції". А ми орендуємо у приватних осіб дві кімнати в гуртожитку.

Живе на гонорари за лекції і статті. Дружина Ірина — продюсер компанії "Нова студія", що знімає серіали.

×