Четвер, 24 липня 2008 18:07

"Юля не може поговорити з Ющенком наодинці"

Автор: фото: Андрій ЄЛОВІКОВ
  Володимир Яворівський хоче дописати роман ”Остання любов Шевченка”
Володимир Яворівський хоче дописати роман ”Остання любов Шевченка”

65-річний "бютівець" Володимир Яворівський на інтерв"ю запізнюється. Телефонує і просить кілька хвилин зачекати біля Спілки письменників, яку він очолює. Будинок розташований на вул. Банковій, неподалік Секретаріату президента та Нацбанку.

Надворі нардепа чекає літня жінка з Кіровоградщини. Приїздить Яворівський — у блакитних джинсах та білій сорочці. На руці — швейцарський годинник "Лонжин" вартістю від 5 тис. грн.

— Синок, я тебе тут так довго чекаю. Маю дуже важливе прохання! — вигукує жінка й біжить йому назустріч.

Яворівський на кілька секунд зупиняється:

— Трохи зачекайте мене. Поспілкуємося з вами пізніше,— каже й швидко заходить до приміщення.

На столі в його кабінеті — фото молодої красивої жінки.

— Правда, і не скажеш, що неграмотна селянка? — Яворівський усміхається і бере до рук знімок матері.

Пересічні депутати з БЮТу скаржаться, що не мають доступу до Юлії Тимошенко.

— У мене як у народного депутата не існує проблеми до неї дістатися. Водночас розумію, що нічого морочити їй голову. Бо Тимошенко не просто лідер фракції, прем"єр-міністр. Є колеги, які через усілякі дрібниці біжать до Тимошенко і вистоюють у приймальні годинами. Я цього не роблю. Є питання, які можу вирішити, наприклад, із Олександром Турчиновим. Він доступніший. Крім того, є міністри.

Каже, що він у фракції закріплений за Кіровоградом.

— Там наш "бютівець", здається, Станіслав Бірьозкін, щороку будує олійний завод, — продовжує Яворівський. — Експортує за кордон тьму-тьмущу продукції. Дає до кіровоградського бюджету третину доходів. У нього виникла проблема — не мав де розмістити олію в портах. Там страшенно дорого коштує винаймати місце, доки прийдуть пароплави. Бірьозкін попросив допомогти. Я пішов до міністра транспорту Йосипа Вінського. Його саме не було, то звернувся до заступника — Василя Шевченка. Питання одразу вирішили. А хтось інший стукав би до Тимошенко.

Кажуть, після виходу Ігоря Рибакова з коаліції й інші депутати з БЮТу хотіли так зробити. Але вирішили подивитися, що буде далі з Рибаковим.

— Не хочу сказати, що наші депутати на сто відсотків віддані партії, зацементовані. Є різні люди. Тим більше, що їм підсовують спокуси — посада, земелька, заводик, — загинає пальці. — А Рибакова я вперше побачив уже в газетах. Раніше його не помічав. Хоча була заочна дуель, коли він у комітетах відкрив церкву Московського патріархату. Для мене це було дико. Сказав тоді: давайте я відкрию церкву Київського патріархату, а Кендзьор греко-католицький храм, Головатий — автокефальний. Хто забороняє відкрити Мустафі Джемільову мечеть? Давайте перетворимо парламент на різні церкви. Але покажіть мені хоч одного депутата, хто ходить туди молитися! У них такі гріхи, що в цій маленькій кімнатці їх не відмолиш. Це була явна провокація.

Яворівський припускає, що справу з позбавленням Рибакова мандата БЮТ доведе до кінця. Мовляв, буде наука іншим.

Раніше ви говорили, що Ющенко — патріотичний та моральний президент. Свою думку не міняєте?

— Ні. Переконаний, що ми маємо першого справді патріотичного президента, який хоче дбати про національні інтереси. Я добре знав його родину, матір Варвару Тимофіївну. Дивовижна була жінка. Коли їй було 80 років, ми їздили на ювілей, — згадує. — Сини вже поснули, а ми говорили до самісінького ранку. Феноменальна пам"ять у неї була. Казала: " Це було в 1932 році. Не пам"ятаю, о котрій годині, але знаю, що після обіду".

Батько президента, Андрій Ющенко, після війни вчителював на Західній Україні. Він причастився рухами, які там були. Мама навіть розповідала, що десь уже в 1950-х до нього приїздили кілька бандерівців, щоб налагодити зв"язок. Жили в них кілька днів, про щось говорили. Згодом поїхали. Чоловік потім казав, що просили, аби брав участь у їхньому русі. Але відмовився.

Тобто Ющенко набагато більший українець, аніж Кучма чи Кравчук. Він хотів і хоче бути моральним. Але в тому, що сьогодні діється, винен саме він. Невже не бачить, хто такий Балога? Ми маємо патріотичного, але амбіційного президента, який уже зараз думає про другий термін. Ти підтвердь себе в першому, а тоді буде й наступний.

Але ми не приховуємо, що Юля теж думає про президентські вибори. А чого Ющенко має думати, а вона ні?

Тимошенко неодноразово говорила, що не балотуватиметься.

— Вона ніколи не говорила цього привселюдно. У неї з Ющенком була домовленість, що так буде, якщо він їй не заважатиме. Але ж... Ми трималися до останнього. Пам"ятаю, як Юля приходила й казала: "Хай "Наша Україна" говорить, а ми мовчимо". Зрештою ми не витримали. І тоді пролунала перша заява від фракції. Я її ще трохи повилизував, зробив другий варіант, набагато м"якший та коректніший. Але чомусь у пресу потрапив саме перший. У другому варіанті вже не було того, що президент проводить антиукраїнську політику. Цього не можна було говорити, — наголошує. — Та мені здається, що точка кипіння між президентом та прем"єром ще не пройшла.

А коли вона настане?

— Я ще вірю, що президент отямиться. Юля хоче поговорити з ним наодинці, але не має такої можливості. Вона йому дзвонить, просить про зустріч. Коли приходить у секретаріат, там сидять Балога й Богатирьова. І це вже не розмова. Погано, що за весь час жодної особистої зустрічі між ними не було.

Це могло б щось змінити?

— Вони могли би багато про що домовитися. Але в мене таке враження, що президент боїться такої зустрічі. Знає, що Юля зможе його в чомусь переконати. А він може поступитися.

Чи вигідно зараз Ющенку відправити Тимошенко у відставку?

— Якби було вигідно, він уже це зробив би. Але вона публічна людина. Одразу піде до преси, бо будуть розв"язані руки і зможе говорити все, що думає. А зараз Тимошенко пам"ятає, що вона — прем"єр.

Невже не бачить, хто такий Балога?

Яворівський збиває дзвінок на мобільному.

— Пам"ятаю, як я їздив Україною, спав у машині, агітував за Ющенка. Бо хотів, щоб він був президентом. А сьогодні я розчарований.

Не боїтесь так само розчаруватися в Тимошенко?

— Поки що немає підстав. Правда, якісь дрібнички є. У нас був невеличкий конфлікт щодо виборів столичного мера. Я наполягав, що треба висувати єдиного кандидата від демократичних сил. Якщо не хотів Кличко поступатися, треба було нам бути мудрішими, домовитися з ним. Тоді мали б перемогу. Не знаю, чого Юля не хотіла. Коли ми висували Турчинова, я утримався. До речі, дуже люблю його. Він — член Спілки письменників. Його прийняли таємним голосуванням півтора року тому. У нього вже вийшло три книжки. Талановитий чоловік. Але не публічний. Ми багато чого після столичних виборів навчилися. Тепер будемо обережнішими.

Чи є це сигналом для БЮТу на загальноукраїнському рівні?

— У жодному разі. Тут збіглося багато випадковостей. Перше — те, що ми не висунули єдиного кандидата. По-друге, багато людей не пішло на вибори. Київ — не показник. Але сигнал, що слід бути тверезішими, не такими самовпевненими. Слід боротися за кожного виборця. Тоді буде результат.

Кажуть, під час останнього візиту до Москви Тимошенко пообіцяла Путіну, що Україна не наполягатиме на виведенні російського флоту з Криму після 2017 року, якщо Росія поступово підвищуватиме ціну на газ.

— Я знаю Тимошенко, рівень її українськості, — підвищує голос. — Яворівський є у фракції БЮТу, Павло Мовчан, Віктор Терен. Є багато люду, якого запідозрити в недостатній українськості не можна. Якби вона поїхала і щось було не так, щось там здала б, то ми про це знали б. Це політична бездарна міфологія.

Не шкодуєте, що майже 20 років віддали політиці? Могли б книжки писати.

— Іноді жалкую, іноді ні. Але жалкувати — не моя стихія. Бо вже як запрігся, то треба навіть із зав"язаними очима йти вперед.

Каже, що на два тижні їде відпочивати в Крим у депутатський санаторій "Морський прибій" із дружиною Галиною. Вона — актриса Київської філармонії.

— Я зазвичай поселяюся в номері на дев"ятому поверсі. Звідти добре видно море. Беру  комп"ютер, пишу пару новел. Після моря поїду на дачу під Києвом, порибалю. Там у мене фінський будиночок, собака Зевс. Може, дасть Бог, закінчу роман "Остання любов Шевченка". Проза вимагає день-два сісти, від усього відключитися. Мій сьогоднішній стиль життя не дає цієї можливості.

Після інтерв"ю Яворівський іде до іншої кімнати. Там працівники Спілки накривають стіл. Святкують День бухгалтера.

1942, 11 жовтня — Володимир Яворівський народився в селі Теклівка на Вінниччині в родині колгоспників
1963 — закінчив Одеський університет ім. Іллі Мечникова
1971 — член Спілки письменників України
1989 — депутат Верховної Ради СРСР
1990–1998 — народний депутат України
2001 — очолив Спілку письменників; через п"ять років став її головою вдруге
2002–2006 — член фракції "Наша Україна" у Верховній Раді
2006, 2007 — нардеп за списком БЮТу
Одружений. Має сина, доньку та двох онуків

Зараз ви читаєте новину «"Юля не може поговорити з Ющенком наодинці"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода