3 січня минуло 160 діб відтоді, як на фронті російсько-української війни на Донбасі оголосили режим повного припинення вогню. Зіткнень практично немає, інтенсивність обстрілів зменшилася в десятки разів. Захисників України гине вдесятеро менше, ніж у такі ж періоди до оголошення перемир'я.
Бойовики продовжують провокативні обстріли, облаштовують вогневі й інженерні позиції, ведуть розвідку. Загроза з боку Росії не зникла, однак Україні варто зосереджувати увагу на діях не лише північно-східного сусіда. Про це каже колишній заступник міністра оборони 59-річний Петро Мехед.
— Загроза з боку Росії вже реалізована. А є ще конфлікт між Україною та Угорщиною, яка вирішила йти за російським сценарієм. Розхитує хвилю сепаратизму на Закарпатті, роздає свої паспорти, намагається вплинути на місцеві вибори.
Інша небезпека — протилежні погляди України та Польщі на історію ОУН-УПА. Це може спровокувати конфлікти.
Існують також гіпотетичні загрози, що можуть перерости в конфлікт за певних умов. Президент Чехії Мілош Земан сповідує проросійські погляди. На президентських виборах у Франції друге місце зайняла лідерка праворадикальної партії "Народний фронт" Марін Ле Пен. Вона бачить Росію як союзника. Лобісти російських інтересів є майже в кожній країні Євросоюзу.
У якій формі ці загрози можуть бути реалізовані?
— Збройний конфлікт, окрім як із Росією, мало ймовірний. Угорщина блокує міжнародні заходи за участю Києва — саміт Україна-НАТО, позови до міжнародних судів. Влада виголошує антиукраїнські заяви. Розв'язати збройне протистояння не зможе, бо має слабку армію. А головне, Угорщина — член НАТО та ЄС.
У ХХІ столітті тривають економічні, кібернетичні, інформаційно-психологічні війни. Яку роль відіграватимуть у майбутньому?
— Вона зростатиме. Кібернетичні й інформаційно-психологічні підрозділи є в усіх арміях. Україна може конкурувати в цих напрямках. Вони не потребують багатомільярдних інвестицій.
Як назвати теперішні події на Донбасі?
— Війною це можна було назвати 2014 року — на початку 2015-го. Зараз ні масштаб, ні інтенсивність не відповідають визначенню. З погляду науки, це — збройний конфлікт змінної інтенсивності. Його ініціювала й підтримує Росія.
Що ж до "гібридності", то будь-яка війна — гібридна.
Які переваги має українська армія?
— Якщо говорити лише про Донбас, то в нас там більші озброєння, чисельність особового складу, краща підготовка й вмотивованість. Але за формуваннями бойовиків стоїть армія Росії. Її збройні сили за кількістю поступаються тільки США та Китаю.
Кремль не схоче воювати, скажімо, з Ізраїлем. Бо його армія хоч і менша, але мотивована, сучасна, здатна вести війни ХХІ століття. У прямому зіткненні Росія переможе Ізраїль, але ця перемога буде надто дорога. Москва не може дозволити собі такі війни. Україні треба мати армію, здатну завдати таких неприйнятних втрат.
Українську армію варто розвивати за ізраїльською моделлю?
— Сталих моделей немає. Збройні сили формуються відповідно до кількох факторів. Головний — вимоги сучасних методів ведення бойових дій. Далі це функції, покладені на збройні сили — наступальні чи оборонні, географічні особливості. Також фактор можливостей — матеріальних та інтелектуальних. Нам потрібно узгодити ці чинники й розробити стратегічний план розвитку ЗСУ.
За останні кілька років українська армія стала сильніша. Це — прорив чи "ямковий ремонт"?
— Реформування — довгий процес, який ведуть у кілька етапів. Україна має збройний конфлікт на своїй території і не може "заморозити" його на час модернізації армії. Доводиться "латати діри".
ЗСУ повинні мати ресурси, щоб завдати противнику неприйнятних втрат, зробити війну для Росії збитковою. Слід розвивати напрямки, що сприятимуть цьому. Армії передали відновлений літак МіГ. Але коли Україна востаннє застосовувала бойову авіацію? Відновлювати військово-повітряні сили потрібно, якщо є вільні кошти. А насамперед робити те, що можна застосовувати сьогодні.
На передовій тривають обстріли. Для придушення артилерії існують контрбатарейні комплекси. Їх нам не вистачає.
У сучасних арміях існує система Сі-Рем (система протиповітряної оборони, що перехоплює балістичні цілі малих розмірів — артилерійські снаряди, міни, виявляє ворожі батареї. — ГПУ). Якщо зможемо ефективно придушувати ворожу артилерію, це обмежить можливості бойовиків.
Це не спровокує загострення конфлікту?
— Росія намагається приховати свою присутність на Донбасі. З посиленням обстрілів робити це буде складніше. Доведеться збільшувати контингент "відпускників". Можливе застосування бронетехніки в обмеженій кількості. До цього ми готові.
Якщо ж Росія використає ракетне озброєння, то це викриє їх. Це малоймовірно, бо Москва не готова до нових санкцій.
Якою має бути реформа Збройних сил?
— Маємо визначитися з пріоритетами — в якому напрямку рухаємося, хто наші ймовірні супротивники, які війни ведемо.
Модель армії залежить від сучасних видів озброєнь. Об'ємно-детонуючі, термобаричні, високоточні боєприпаси зробили окопну війну історією. Нема сенсу ховатися в окопах і бліндажах. Вони вже не захистять. Слід створювати в сухопутних військах невеликі мобільні групи навчених бійців, які здатні діяти у складі великих з'єднань та автономно. Така піхота потребує пересувних командних пунктів із досконалою системою керування боєм, надійним зв'язком. Це відповідає потребам протистояння із північним сусідом.
Росія завжди вимушено робить ставку на кількість. Чисельної армії вимагає її велика територія, довжина кордонів, недружнє оточення. Підготувати призовника до нових умов ведення війни за півтора-два роки неможливо. А необхідну кількість контрактників РФ дозволити собі не може. Ще довго використовуватиме великі з'єднання. Це — малорухомі підрозділи, що потребують допоміжного персоналу, запасів їжі тощо. Вразливі до частих мобільних зіткнень.
Наступний момент — протиповітряна оборона. Найближчим часом Україна не зможе створити потужну бойову авіацію. Нам дорого будувати, купувати, навчати й утримувати. Тому потрібна сучасна система протиповітряної оборони, яка унеможливить панування ворога в повітрі.
ППО — це й протиракетна оборона. Актуально для України, зважаючи на кількість ракет у Росії. Тут ми перебуваємо десь у 1980-х. Необхідні новітні зенітно-ракетні комплекси середнього й далекого радіусу дії.
Сьогодні маємо лише БУК та С-300. Час від часу чуємо про розробку вітчизняних комплексів "Дніпро" середнього радіусу дії і "Сапсан" — далекого. Важко судити про їхню ефективність. Водночас американський комплекс "Патріот" коштує 700 мільйонів доларів. Тому треба спробувати завершити наші проєкти.
Раніше було багато розмов про стратегію розвитку військово-морського флоту. Що краще, будувати великі фрегати чи створити чисельний москітний флот із малих катерів? Зупинилися на другому. Непогане рішення для України, в поєднанні з береговою охороною й ракетними комплексами "Нептун".
Сили спеціальних операцій, бронетанкові, ракетні війська, безпілотні апарати — все це є і розвивається.
Зараз переважає концепція динамічної армії з досконалими системами керування боєм і великою кількістю допоміжної техніки — розвідувальні дрони, системи радіоелектронної боротьби. До цього треба йти і нам.
Інтелектуальні ресурси маємо. Справа за матеріальними. Ізраїль — маленька держава з населенням до 10 мільйонів і територією, меншою за Київську область. А створила потужну армію, з якою рахуються всі країни світу.
Брав участь у боях в Афганістані
Петро Мехед народився 22 березня 1961 року в селі Рожни Броварського району Київської області. Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище. Служив на посадах від командира розвідувального взводу до начальника штабу мотострілецького батальйону. Брав участь у бойових діях в Афганістані.
З вересня 1992-го по жовтень 2000 року займав посади від начальника курсу до старшого викладача в Київському інституті Сухопутних військ.
Працював начальником відділу співробітництва з РФ та країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України. З 2007-го — заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва Міноборони України. З травня 2014-го по вересень 2015 року — заступник міністра оборони України.
Полковник, має ордени Червоної зірки й "За хоробрість".
3 
1
Коментарі