Людей непокоїть: яким буде парламент після президентських виборів. Світло на це може пролити архів "Межигір'я", де збереглися сотні документів. Тепер вони потроху просочуються в засоби масової інформації. На сайті "Української правди" автор журналістських розслідувань Сергій Лещенко оприлюднив цікавий договір.
Угода стосується подій 2009 року. Має безпосередній стосунок до сьогоднішніх перспектив — ідеться про домовленості Юлії Тимошенко й Віктора Януковича утворити "широку коаліцію", яку в народі обізвали "ширкою". До останнього часу вважали, що всі розмови про цю неймовірну співпрацю двох опонентів є витвором хворобливої уяви чорних піарників. Однак Сергій Лещенко розміщує у своїй статті скановані копії сторінок договору між Блоком Юлії Тимошенко і Партією регіонів про розподіл усіх посад влади аж до 2029 року. Сухою юридичною мовою там розписано все, аж до областей, де пораховано навіть людей.
Із цього випливає, що 2009 року Юлія Тимошенко вела переговори з опонентами за посередництва Віктора Медведчука. Неможливо було об'єднатися з проросійською Партією регіонів без відома і згоди Москви.
Люди, які могли організовувати такі контакти тоді, і зараз поруч із Юлею Володимирівною. Ситуація для неї стає драматичною. Рейтинг практично не зростає. За останніми опитуваннями, Тимошенко більш як утричі відстає від лідера перегонів Петра Порошенка.
Тому нічого не лишається, як дбати про конфігурацію в парламенті після виборів. У програмі Юлії Тимошенко недаремно відсутній пункт про достроковий розпуск Верховної Ради. Всі ці Єфремови, Чечетови й Герман ще цілком можуть зіграти відведену для них роль.
Згідно з Конституцією, для приходу нового уряду потрібно утворити нову парламентську коаліцію. Скажімо, між "Батьківщиною" і фракціями депутатів, обраних від Партії регіонів. У такому разі Арсенію Яценюку доведеться піти у відставку, якщо тільки він не погодиться працювати на утворену широку коаліцію під другим номером.
Нова коаліція буде антипрезидентською. Якщо Юлія Тимошенко стане прем'єром, ми побачимо політичне дежавю й повернемося до протистояння керівника уряду та президента.
Людей цікавить: чи імовірний такий розвиток подій? Риторика Юлії Тимошенко змінюється. Якщо на початку кампанії вона гнівно засуджувала будь-який сепаратизм і російську агресію, то вже наприкінці квітня несподівано заявила про необхідність переговорів. Постійні візити на Схід, фотосесії із сепаратистами в масках, підготовка "протоколу про взаєморозуміння" — дивні для колишнього лідера опозиції.
Це відрізняється від ставлення сепаратистів до лідера президентських виборів Петра Порошенка. Його спробували заблокувати в аеропорту Луганська, не дозволяли провести зустрічі.
Одночасно з Тимошенко примирливу позицію зайняв і кандидат у президенти Сергій Тігіпко, політтехнологів якому настійливо рекомендували з Москви. Заклики до об'єднання країни щодня лунають від "регіоналів" у парламенті, ретранслюються в промовах донецького губернатора Сергія Тарути, закріплюються в рішеннях Донецької обласної ради.
Заради цієї єдності Юлія Володимирівна заговорила про певну користь закону Ківалова-Колесніченка. Її депутати, наприклад, Микола Княжицький, починають заводити мову про надання російській статусу, якщо не державної, то регіональної мови.
Виглядає, що йде підготовка громадської думки і наступним кроком — заради єдності — стане утворення широкої коаліції-2. Така коаліція "Батьківщини" з опонентами, які роками грабували країну й підтримували розстріли на столичній вул. Інститутській, буде представлена як глибоко патріотичний крок.
Втім, головна мета нових союзників — розподіл посад виконавчої влади з максимальним перетягуванням бюджету й повноважень у регіони. Це збігається з інтересами Юлії Тимошенко, яка, після програшу за посаду президента, може втретє очолити уряд. Це відбувається в інтересах Москви, яка збереже у Кабінеті Міністрів своїх сателітів, доб'ється підвищення статусу російської мови і закладе більшу самостійність для регіонів, де зможе спокійно розвиватися сепаратизм.
2 
1
Коментарі