Колишній народний депутат і міністр оборони 57-річний Анатолій Гриценко призначає зустріч в офісі партії "Громадянська позиція". Це на третьому поверсі старого будинку в центрі Києва. В коридорах пахне паленими проводами, стоять мішки з цементом. У підвальному приміщенні роблять ремонт.
Сходи заставлені вазонами з живими квітами. Вони припали пилом. Двері відчиняє низенька жінка. Просить роздягатися й почекати. Чоловік у військовій формі працює за комп'ютером. На вішалці — куртка з нашивкою "Айдар. Бог з нами". Неподалік — великий портрет Тараса Шевченка й новорічна ялинка. В іншій кімнаті четверо чоловіків проводять нараду.
Гриценко приходить за 5 хв. до призначеного часу. Просить зробити йому каву й веде в порожню кімнату.
Які виклики стоятимуть перед Україною наступного року?
— Найбільший — загроза, що Україна зникне з карти Європи як цілісна держава. Не тільки через російську агресію, а й власну неспроможність. Подивіться, як різко змінилося ставлення світової спільноти до нас за останній рік. Від піднесення, захоплення — до відчуття роздратування, безнадьоги. Ми для партнерів стали чемоданом без ручки. Все — через неадекватність людей, які зі сцени Майдану сіли у владні крісла.
Яких ключових помилок припустилася влада?
— У Китаї один ієрогліф позначає і кризу, і шанс. Стрімкі блискавичні події, що відбулися в нас торік, дали нам шанс згодом стати лідером центральної та східної Європи. Але в нинішніх складних умовах країна виявилася без влади — президента, прем'єра, спікера, глави Нацбанку, генпрокурора. Є люди в кріслах — Порошенко, Яценюк. Гройсман, Гонтарева, Ярема. Немає керівників, здатних приймати професійні рішення і втілювати їх у життя. Все це підмінене показухою, балаканиною, хибною кадровою політикою. Назвіть хоч одне вдале призначення Порошенка.
Говорять про міністра оборони Степана Полторака.
— Порівняно з його попередником Гелетеєм — так. Генеральний прокурор — провал, глава Нацбанку — теж. Спікер Гройсман був цікавим мером Вінниці, але при чому тут парламент? Подивіться на склад уряду — кого туди делегували Порошенко і Яценюк. Професіонали, очевидно, тільки міністр освіти Квіт і соціальної політики Розенко. Решта не готові працювати з першого дня. А дехто зовсім не готовий.
Турчинов — секретар Ради національної безпеки та оборони. Біда. Він мав би ще в березні-квітні піти під суд за здачу Криму. А його призначають на відповідальну посаду. Хто тоді нам лікар?
Коли кажу про зникнення України з карти Європи — це не лише визнання факту, що влада здала Крим, 72 відсотки населення й десятки тисяч квадратних кілометрів Донбасу і продовжує здавати. А й те, що Україна із суб'єкта європейської політики після Майдану знову перетворилася на об'єкт, який за вуха кудись ведуть. Соромно, коли в уряд призначають іноземців, які слідкуватимуть, щоб не розкрадали гроші Міжнародного валютного фонду. Соромно, коли диктують, які проводити реформи. Їхнє розуміння якісних змін і що потрібно Україні — протилежні речі. Для МВФ завдання одне — щоб ми стали фінансово спроможними, повернули гроші. Крапка. Яким шляхом — не цікавить.
Але ми самі, без тиску Заходу, ніяк не розпочнемо реформи.
— Зараз глибока криза. Вона триває з кінця лютого. Це найкращий час для початку реформ. На що їх спрямувати? На людський капітал — здоров'я, освіту, науку, проривні технології, енергозбереження. Аби закласти підвалини для руху вперед. Що натомість бачимо? У проекті бюджету, який потрапив у пресу, вбивають освіту, науку, медицину, нищать середній клас.
Прем'єр Черчилль під час війни займався формуванням коаліції й обороною Великобританії. А в цей час міністри його уряду писали бюджет. Він дізнався, що хочуть скоротити видатки на культуру, науку, освіту. Спитав: "За що ми тоді воюємо?". А ми за що?
Уряд затягує час. Потрібне позачергове засідання парламенту. Щоб був хоча б тиждень на обговорення 40 заявлених реформаторських законів і бюджету. Аби вилучити олігархічно-лобістські, корупційні схеми, грубі прорахунки. Інакше зберуться десь під Новий рік, прийде Яценюк трошки неголений, з гнівним поглядом, і скаже: "Криза, зима, холод, гривня падає, кредитів не дають, тарифи ростуть. Голосуймо відразу, без обговорення". Хто заперечить, обізвуть п'ятою колоною, ворогами Майдану. Якщо вдасться цей шабаш, країну тіпатиме не один рік.
Чому уряд затягує час?
— Через фальш. Реформи підміняються бухгалтерією, аби збити баланс бюджету. Очевидно, потрібні будуть рішучі кроки з оптимізації пільг, багато інших неприємних речей для громадян. Але вони це сприймуть за однієї умови — якщо бюджетні гроші викладуть на стіл. А не щоб олігарх Коломойський далі залишався монополістом на ринку авіаперевезень, на феросплавах і заробляв на нафті з наших кишень. Щоб Ахметов за низькою рентою витягував корисні копалини. Щоб працювали понад 400 конвертаційних площадок, де відмивають мільярди. А люди мусять затягувати пояси.
Навіщо Яценюк вдруге пішов на прем'єрство?
— Мабуть, хоче зайняти президентське крісло. За дев'ять місяців його роботи ми не побачили жодної реформи. Країну й далі розкладають, банду Януковича випустили, їхній бізнес працює, армія не забезпечена, а це — відповідальність уряду. І при цьому люди вивели партію Яценюка на перше місце на парламентських виборах. Дуже скоро соромитимуться цього.
Крим — відповідальність Турчинова. Донбас — Порошенка. Президент забезпечує територіальну цілісність країни? Ні.
У влади є план руху країни вперед?
— Країною повинні керувати державні діячі. У нас це бізнесмени-комерсанти. Порошенко відразу після виборів запропонував мирний план. По суті він означав капітуляцію слабшої держави перед сильнішою. Мирний план мав би бути нав'язаний ззовні — Великою сімкою або Європою та Америкою. Тими, хто спроможний фіксувати зобов'язання й слідкувати за їхнім виконанням, застосовувати засоби впливу — економічні, військові. Зараз цей мирний план закінчився кров'ю, втратою територій. У дипломатичному сенсі позбулися за столом переговорів США, ЄС. Залишилася Москва, терористи, Кучма й ОБСЄ, куди входить і Росія. Чим можуть завершитися ці переговори? Українська сторона погодилася з усім, що написав Путін.
Ще можемо повернутися до женевського формату, коли за столом переговорів знову будуть США та ЄС?
— Зобов'язані повернутися до нього. Тоді з'явиться шанс. Путін сприймає тільки силу. Коли бачить слабкість — іде далі. Треба проявити єдність і показати, що захищатимемо кожен квадратний метр своєї землі. Мантра стояти і не провокувати — хибна. Навіть після оголошення перемир'я терористи захопили додатково близько трьох тисяч квадратних кілометрів. Які ж то мирні угоди? Вони луплять нас щодоби — "ураганами", "смерчами". Треба діяти у відповідь.
Чи вибухне наше суспільство наступного року, якщо не буде реформ і надій на покращення ситуації?
— Треба боятися відповіді на це запитання, — Анатолій Степанович йде по цигарки і закурює. — Одна справа — Революція гідності, а інша — революція з лівими гаслами. Коли на фоні зневіри, злості, ненависті до влади через нові платіжки, зростання цін, падіння гривні домінують настрої "забрати й поділити". Через відчуття несправедливості. Для чого потрібна держава? Щоб дати безпеку і справедливість. Якщо є відчуття несправедливості й небезпеки, значить, держава не виконує свої функції. Тоді люди проявляють себе двома шляхами. Позитивно — як це було в перші місяці війни: шалений потік волонтерів, перекази грошей через есемески. Або ж обирають деструктивний шлях: "ганьба-геть", а все, що дорожче за тисячу доларів — забрати чи спалити. Коли народ злий і ще й озброєний — це велика проблема. Кажуть, в українців на руках зараз два мільйони одиниць зброї. На чию користь її використають і коли — велике питання.
Влада має діяти на випередження. Обвал економіки призвів до того, що в країні лишилися два успішні підприємці — Порошенко і Коломойський. Середній клас, як запорука демократії, випадає.
Україна стоїть на краю економічної прірви. Хтось здатен утримати ситуацію?
— Маємо дати владі шанс. Може допомогти зовнішній фактор. Іноземці не приховують свого гнітючого враження від України. Спілкуюся з послами. Всі кажуть прямим текстом: ворюги, всюди брехня, президент і прем'єр конфліктують, втрачаєте шанс, Україна може зникнути, грошей просто так давати більше не будемо. Сподіваюся, те саме говорять Порошенкові, Яценюку, Гонтаревій і Яремі. Вони мають це почути.
Чому щодня росте ціна гривні за долар?
— Якщо хтось втрачає, значить, хтось у цей час наживається. Це люди, які мають відношення до формування курсу, обсягів рефінансування, друку готівки й до вкидання грошей на міжбанківський ринок. Вони за цей час стали мультимільярдерами. Чув від банкірів, що відкати на рефінансування банків становлять близько тридцяти відсотків. Але скаржитися до генпрокурора не підуть. Не вірять. Генпрокурор Ярема — квота президента. На митниці та в податковій люди нові, але схеми — старі. Митниця підпорядковується міністру фінансів, а далі — прем'єрові. Значить, усі вони — в долі. Інші посадовці сіли на старі схеми. Можете собі уявити, щоб більше ста людей — родини Януковичів, Захарченків, Клюєвих, Пшонок, інші — просто так взяли й зникли? З 32 мільярдами доларів, які, як казав попередній генпрокурор Олег Махніцький, вивезли готівкою. Я питав у банкірів. Кажуть, на це треба було вісім залізничних вагонів.
Яценюк говорить, що основа корупції — у судовій, прокурорській і правоохоронній системі. Як зменшувати розкрадання?
— Це чули від Яценюка і до, і після Майдану. У нього є повноваження — чому нічого не робить?
Що конкретно треба зробити — провести скорочення, перевіряти на детекторі брехні?
— Детектор може спрацювати. Насамперед перевірити тих чиновників, які прийшли на посади вже після Майдану. Риба гниє з голови, тому чистити її з хвоста — безперспективно. Якби наступного дня після призначення генпрокурор Ярема заарештував п'ятдесят людей, винних у здачі Криму, в незабезпеченні солдатів бронежилетами, в незахищеному кордоні, в розкраданні мільярдів, сколихнулося б усе суспільство. Якби затримали людей на рівні Турчинова чи головного прикордонника, чи міністра оборони, тоді рядовий митник або офіцер зрозуміли б — прийшла якісно інша влада. Але люди не відчувають імпульсу справедливості. І в них опускаються руки, а довіра до влади — падає.
У вас теж опустилися руки?
— Відчуваю досаду. Мали шанси і не реалізували їх.
Двічі балотувався у президенти
Анатолій Гриценко останні сім років був народним депутатом. На парламентських виборах восени не потрапив до Ради. Його "Громадянська позиція" не подолала прохідний бар'єр. Набрали 3,1% голосів.
— Відповідальність має прізвище. Я уповноважений був у партії вести цей корабель до перемоги. Не вдалося. Йду у відставку, — заявив він.
29 листопада на з'їзді в.о голови партії обрали Миколу Нещадима, який працював заступником міністра оборони Гриценка в 2005–2007 роках. Сам Анатолій Степанович керував відомством тричі. Підтримував вступ України в НАТО.
Гриценко двічі балотувався в президенти. 2010-го посів дев'яте місце, у травні цього року — п'яте.
Дружина Гриценка — Юлія Мостова. Вона — головний редактор тижневика "Дзеркало тижня". У подружжя є четверо дітей.
2 
1
Коментарі
23