Близько 15 тис. студентів щодня збираються біля пам'ятника Шевченку на просп. Свободи у центрі Львова. На сцену не пускають політиків. Немає партійних прапорів — тільки національні та Євросоюзу.
— Хто не скаче — той Вітьок! Хто не скаче — той Вітьок! — скандує молодь о 18.00 у вівторок. Стрибають, щоб зігрітися.
На сцені наліплена емблема Євросоюзу, на якій маркером написали "Без бика Тягнибока".
— У понеділок до нас на пари прийшли активісти, хлопець і дівчина, — розповідає 21-річна Світлана Маніта, студентка місцевого відділення Київського університету культури і мистецтв. — Агітували йти на Майдан. Дівчина говорила дуже переконливо, прямо захотілося підірватися і бігти в центр. У нас викладачі — переважно жінки. Почали обурюватися, здійнявся скандал. Врешті-решт мусили здатися. Деканша дивилася на це, склавши руки. Потім сказала: "Йдіть, але візьміть символіку університету".
— Зараз минає рівно доба, як ми тут, — говорить Михайло Кувач, 18 років. Має мішки під очима. — Весь цей час не спали, обідали канапками з кавою — їх тут дівчата роздають безкоштовно. Скільки ще будемо стояти?
— Доки не підпишуть угоду, — каже Андрій Бойко, 17 років.
— Ну на скільки вистачить сил, — сміється Михайло. Студенти тримають на держаку прапор, на якому маркером написано "Університет ветеринарної медицини, перший курс". Полотно у кількох місцях пропалене. — Це — наша гуртожицька реліквія. Беремо на всі футбольні матчі — і "Карпат", і збірної України. Викладачі підтримують студентів. Кажуть, якщо йдемо на мітинг, пари можна і прогуляти. Кілька разів бачили на площі наших деканів. Я був у Польщі й не розумію, чому за кілька кілометрів від нас люди можуть жити настільки краще. Це видно по всьому — від фасадів будинків до стосунків.
— Батьки працюють у Португалії, — розповідає його товариш. — Їздив до них улітку, вирішив покататися по місту на машині. Перевищив швидкість. Поліцаї зупинили. Думав, буде як у нас — купа претензій, потім відвезуть у райвідділ. Вони попросили більше так не робити і відпустили.
65-річна Тетяна Андрєєва ходить з "мильничкою" у натовпі. Фотографує. Тримає прапорець Євросоюзу.
— Я працювала вчителькою зарубіжної літератури, — говорить. — Зараз багато моїх учнів живуть за кордоном — в Ізраїлі, Канаді, Німеччині. Вдень фотографую, що тут відбувається, ввечері син розсилає знімки їм через Інтернет. Жартують, що заміняю їм програми новин. Себе активісткою не вважаю — свою революцію відбула 2004-го. Але молодь підтримую. У їхньому віці об'їздила пів Радянського Союзу — була в Прибалтиці, Таджикистані. Багато нинішніх студентів собі і цього не можуть дозволити. Хочу, щоб кордони були відкриті.
До 2.00 на площі лишається близько 200 людей. Всю ніч під сценою проводять кілька десятків студентів. Із сьомої ранку молодь починає збиратися знову.
5234 підписи з 23 по 27 листопада зібрали на вінницькому євромайдані. Організували це активісти громадської організації "Самопоміч", — розказує її лідер Вадим Шкільняк, 30 років. — Маю кілька знайомих, які взяли довідки по хворобі та поїхали на євромайдан у Київ.
Заборонили продавати газові балончики
З полиць мисливських магазинів у Львові зникли засоби самооборони.
— Ми обійшли кілька магазинів. Всюди кажуть, що немає балончиків зі сльозогінним газом, — говорить 20-річний Михайло Панчак. — У магазині за пам'ятником Королю Данилу продавщиця розповіла, що вчора прийшли чи то з міліції, чи ще з якихось органів. Погрожували, щоб до кінця мітингів балончики не продавали, бо заберуть ліцензію.
У міліції цю інформацію заперечують.
2 
1
Коментарі