— Із початком війни борюся з пропагандою в соцмережах. Стежу за новинами і пояснюю людям ситуації, які виникають. Доводиться протистояти російським фабрикам ботів. Вони постійно пишуть, що ми нікому не потрібні. Європа Україну не любить, ЄС не чекає, НАТО ми не треба. Це легенда пропагандистської Росії. Так говорять її політики, президент, — розповідає політичний оглядач 49-річний Олег Пономар.
На зустріч приносить свою нову книжку "Колесо історії. Україна: 2015–2018". Презентував її напередодні на виставці "Книжковий Арсенал" у Києві.
— На жаль, подарувати не можу. У мене лишилася одна. Всі роздарував, — каже Олег. — Я пишу, що ми наближаємося до Європи. Хоч і не так швидко, як хотілося. Що дефолту немає. А є перемоги. Росіян це виводить із себе.
Однією з перемог стало отримання зі США протитанкових ракетних комплексів "Джевелін". Як це вплине на ситуацію на Донбасі?
— Не дуже, з військової точки зору. Хоча б тому, що їх небагато. Та в нас є й свої протитанкові системи. Лише трохи слабші за технічними параметрами. Надання нам "Джевелінів" — потужний символічний крок. Сполучені Штати надають дорогу зброю Україні. Значить, ця країна — військовий союзник США. Як Ізраїль, Японія чи Південна Корея. Тепер підтримати нас можуть Канада, Польща, Велика Британія, країни Балтики. Вони вже постачають допомогу.
Однак є одне "але" — Трамп. Якщо Росія допомогла йому стати президентом, він мусить це якось відробити. Півтора року після інавгурації американського президента український рух на Захід, антиросійські санкції та допомога Україні сповільнилися.
На що тепер можемо розраховувати?
— В американський військовий бюджет щороку закладається 200–300 мільйонів доларів для України. По зброї — зараз триває фінальна стадія надання нам катерів берегової охорони.
Що Росія втратила за час дії американських санкцій?
— Санкції Барака Обами мають довготривалий ефект. Такі монстри економіки РФ, як Газпром, Роснефть, Лукойл, Сбербанк, Внешторгбанк потрапили під санкції саме тоді.
По-друге, діє заборона на постачання товарів російського військово-промислового комплексу. Підприємства, які виробляють ракети, морські військові кораблі — підпадають під обмеження.
Третє, заборона надавати Росії технології в нафтогазовій сфері. Росіяни працюють на тому, що в них є. Беруть ту нафту, яку легше взяти. А щоб дістати глибше — треба технологія, котру мають тільки США. З роками це битиме болючіше.
Однак РФ пристосовується. Вчиться жити під санкціями. Росія — тоталітарна держава. Інтереси громадян там — на останньому місці. Втрати від санкцій Путін спочатку компенсує багатіям. І країна до цього звикла. Росіяни можуть перейти на саму картоплю, але казатимуть: "Америці не піддамося". Є відчуття, що до критичної точки ще далеко.
Який сценарій по Росії вигідний для США?
— Вони не хочуть розпаду РФ. Ідеальний варіант — щоб Трамп досяг згоди з Путіним. Кремль може вимагати — хай Україна законодавчо відмовиться від руху в НАТО і віддасть Крим в оренду РФ на 50 чи 100 років. А Росія взамін виведе війська з Донбасу. Для Путіна головне — залишити собі Крим і не пустити Україну в НАТО. Заради цього йде війна.
Якщо Трамп на це пристане, то це буде угода не на користь України. Тому не маємо права підписувати жодних договорів. Так визнаємо анексію. Та й для чого відкладати повернення Криму на 100 років. Якщо питання може вирішитися за 10–15. І ми плануємо бути в НАТО років за п'ять. До 2020-го маємо перейти на їхні стандарти.
Час від часу ми чуємо про послаблення санкцій проти Росії в Європі. Чи не станеться так, що за кілька років опинимося сам на сам із країною-агресором?
— Цього не буде. Європа розуміє, що після окупації Донбасу й анексії Криму не можна сказати: "Добре, живемо далі, ніби нічого не сталося". Це підриває весь післявоєнний устрій європейської карти. Що завадить Росії забрати Естонію або Латвію? Євросоюз зберігатиме тиск на РФ. Більший чи менший.
Чому тоді Німеччина підтримала будівництво "Північного потоку-2"?
— Меркель зберегла пост канцлера, але політично стала слабшою. Якщо заборонить будувати "Північний потік-2", її знесуть.
Однак цей газопровід невигідний для США. Америка возить танкерами свій сланцевий газ і хоче збільшувати поставки. Будують термінали по всій Європі. Американський бізнес тисне на Трампа, щоб він просував їхні інтереси й зробив усе, щоб цей газогін не був завершений.
Не треба забувати, що 2014 року Штати ухвалили "Акт на підтримку свободи в Україні". Там окремим рядком є таке: "США зобов'язані перешкоджати будівництву "Північного потоку-2". Трамп мусить виконувати цей закон.
Який ваш прогноз щодо Росії на наступні шість років — черговий президентський термін Путіна?
— Він добуде цей час. Путіну треба підготувати наступника. Молодого політика з ФСБшним нутром. Щоб гарантував безпеку кланам, збереження економічних схем. Щоб Росія залишилася в її нинішніх територіях. Усередині наступник має бути другим Путіним. А нинішній президент стане верховним жерцем. Марно надіятися, що прийде хтось ліберальний. Усі правителі Росії працюватимуть на збереження імперії.
Однак ми будемо незалежними. Вступ у НАТО — це точка неповернення в імперію.
2024 рік може бути переломним у Росії?
— Важко сказати. Американське розвідувальне агентство "Стратфор" каже, що буде розвал приблизно 2021-го. Я поки не бачу, як це може статися.
У випадку розвалу РФ нам треба очікувати на хвилю біженців і мігрантів? Хто це буде?
— Перша хвиля — люди небідні, розумні. Ті, хто ідеологічно ближчий до нас, ліберали. Не думаю, що з Росії ринуть мільйони біженців. Катастрофи не буде.
Якої інтриги на виборах президента України варто чекати?
— Головна — чи збереже Порошенко свій пост на другий термін. Один із факторів — кого підтримають США, Франція та Німеччина.
Я впевнений, що Петро Олексійович піде на другий термін. Ще не оголосив про початок передвиборчої кампанії, бо хоче підкріпити заяву діями. Займається отриманням Томосу для української церкви. Якщо це станеться до виборів, це буде його козир. Думаю, має ще якісь сюрпризи.
Юлія Тимошенко вже почала кампанію. За рахунок чого старатиметься виграти?
— У неї змінилася риторика. Каже: "Я вірю в Україну, все буде добре". А ще рік тому говорила, як усе погано. На погоджувальних радах вживала слова: геноцид, зубожіння, тотальна катастрофа. Її виборець — це людина за 50 років, яка живе в сільській місцевості. Тимошенко намагатиметься залучити на свій бік тих, кому від 20 до 40. Критикуватиме Порошенка.
Хто з новачків може вистрелити?
— На цих виборах — ніхто.
Яка система виборів була б для країни оптимальна зараз?
— Новий закон із відкритими списками — прекрасний. Для демократії — це крок вперед. На довгострокову перспективу закон потрібен. А сьогодні люди ще готові голосувати за гречку.
Три роки не дивився кіно
Олег Пономар почав вести блог у "Фейсбуку" після початку військових дій на Донбасі. Тоді ж оголосив, що читачі можуть підтримувати його фінансово, й опублікував номер банківської картки. Живе з цих коштів. Щодня пише про ситуацію в Україні та світі.
За його публікаціями стежать понад 160 тис. людей.
Народився в Черкасах у сім'ї інженерів. Батьки працювали на заводі "Хімволокно". Після армії вивчав фінансову справу в Київському торговельно-економічному інституті. З тестем мав дрібний бізнес. У середині 1990-х із дружиною переїхали до канадського міста Торонто. Працював фінансистом. Повернувся в Україну 2009-го. Живе на дві країни. Видав дві книжки.
Захоплюється кіно. Любить солодощі.
— Більш як три роки з початку війни не дивився фільмів. Десь півроку тому знову з'явилося таке бажання. Переглянув новинки світового кінематографа, класику. Тоді вперше за останні роки пішов у відпустку.
Розлучений. Має двох дорослих дітей — сина Максиміліена та дочку Клодію. Живуть у Канаді.
2 
1
Коментарі