Колишні народні депутати Тарас Стецьків та Олег Канівець щось емоційно обговорюють. Сидять в офісі бізнес-центру на столичному Подолі. У приміщенні на першому поверсі замість стін скло.
— Ідея такого відкритого офісу народилася стихійно, — пояснює 50-річний Тарас Стецьків. — Подумали: якщо будувати партію за новими правилами, все має бути по-новому. Офіс повинен бути відкритим, як і правила та процедури. Зайти сюди може будь-хто. Оренда в місяць обходиться десь у 35 тисяч гривень. Тут 150 "квадратів".
Заводить до невеликого кабінету — теж скляного. Тут три робочі місця. Нікого немає.
Ситуація з колишнім губернатором Дніпропетровщини Ігорем Коломойським — перший цвях у домовину олігархії? Чи займеться президент іншими мільярдерами?
— Це не початок боротьби з олігархами. Скоріше інтуїтивне й емоційне рішення Порошенка. Зіграло свою роль убивство есбеушника у Волновасі помічником депутата, наближеного до Коломойського, доноси, що той формує приватну армію. Мабуть, Порошенко не забув ситуацію 2005 року, коли на посаду прем'єра Коломойський підтримав Юлію Тимошенко, а не його.
Те, що Коломойський грабує країну в нафтогазовій галузі, знали всі, починаючи з 2003-го. Так роблять й інші олігархи в різних сферах. Якщо б президент хотів почати боротьбу з ними, мав би внести в парламент закони, спрямовані на демонополізацію економіки, оголосити суспільству, що починає системну програму деолігархізації країни й пояснити, в чому вона полягає. А так під впливом певних факторів та емоцій Порошенко вирішив поквитатися з Коломойським, подавши це як боротьбу за державні інтереси. Якби ж ішлося про повернення державі активів і дивідендів! В Укртранснафті й Укрнафті можуть сісти менеджери, які представлятимуть інтереси інших олігархів.
Натякаєте на громадянина Росії українського походження Григоришина, який нібито в парі з Порошенком бореться з Коломойським за нафтові активи?
— Про це розповідають. Але чи Укртранснафта й Укрнафта заплатять державі дивіденди? Бо Коломойський оголосив, що Нафтогаз винен йому 3,5 мільярда гривень, і цей борг визнали.
Чому почали з Коломойського, а не Ахметова, Фірташа з Льовочкіним, Бойка, Хорошковського, Новинського, Косюка, Бахматюка? Коломойський з минулої весни зробив дуже багато у війні з Росією. Розраховував, що за ці послуги отримає належну оплату — Укртранснафту й Укрнафту.
Чи є позитив у цій ситуації для країни?
— Знайдуться депутати, журналісти, які запитають: де наступний олігарх? Одним Коломойським не має обмежуватися. Чому президент не розбереться з Фірташем, який є оператором грошей російського Газпрому в Україні? Почуємо питання: чому Порошенко й Кличко перед президентськими виборами літали до нього в Австрію? Про що домовлялися? Ділимо олігархів на лояльних і нелояльних? Сам того не відаючи, Порошенко запустив процес стихійної деолігархізації економіки. Президент має оголосити загальні правила. Першим пунктом є внесення в парламент законопроектів, що обмежать монополії в економіці. Другий момент: повинен нарешті запрацювати Антимонопольний комітет. Там ніколи не відслідковували змов, які призводили до завищення цін, а надприбутки осідали в кишенях олігархів. Це стосується цін на бензин, ліки, продукти харчування, майже на все інше.
Наскільки Порошенко внутрішньо готовий боротися з олігархами? Адже він сам є таким.
— Не готовий. Він має продати свої бізнеси. І не треба розказувати, що ніхто їх не купує.
Коломойський правду сказав, що закінчилася ера олігархів і починається ера одного олігарха?
— До цього все рухається. Порошенко повинен продати свої активи і покласти гроші в банк. Перестане бути президентом — забере їх.
Що мав би зробити Порошенко на даному етапі?
— 2010 року Біл Ґейтс закликав американських мільярдерів половину статків віддати на благодійність. Показав приклад. 105 мільярдерів вчинили, як він. Якби президент Порошенко зібрав наших мільярдерів і на камери сказав: політику деолігархізації починаю з себе. А вас закликаю віддати половину грошей на потреби армії. Нація йому стоячи аплодувала б.
У Порошенка є три варіанти. Перший: бути арбітром між олігархами. Таку роль мав Леонід Кучма. Другий варіант: стати найбільшим олігархом і піти шляхом Януковича. Третій: запропонувати публічну політику деолігархізації. Складається враження, що президент обиратиме між першим і другим варіантами.
До кабінету заходять чорнява жінка й чоловік. Розсідаються за столами.
Коломойський говорить, що деолігархізація — це гордіїв вузол, який потрібно не рубати, а розв'язувати. Як це зробити?
— Олігархічна модель почала утворюватися в середині 1990-х, а зміцніла між першим і другим правліннями Кучми. За цей час виникли понад 10 супермонопольних олігархічних утворень, тож одним ударом їх знищити нереально. Розплутувати треба серією законодавчих актів та ефективними діями Антимонопольного комітету. Олігархи забрали собі цілі галузі. Коломойський — феросплави, Ахметов має 70 відсотків теплової генерації. Монополії слід примусово розукрупнювати через закон.
Яку роль у знищенні олігархії зіграє прем'єр Арсеній Яценюк?
— Ніяку. Його економічна діяльність зводиться до того, щоб виклянчити гроші в західних кредиторів і розраховуватися з боргами. За понад рік на посаді глави уряду не запустив жодної системної реформи.
Верховна Рада боротиметься з олігархами?
— Коаліція має конституційну більшість. Але буйних там 25–30 людей. Їх замало, щоб іти напролом.
Якими мають бути нові правила гри для олігархів?
— Примусове розукрупнення галузевих монопольних утворень. Треба ставити межу. В різних галузях по-різному. Але більше, ніж 30 відсотків контролю ринку, не може бути в когось одного. Чому в нас такі тарифи на газ? Із травня платитимемо за куб 7 гривень. Звідки така цифра? Виявляється, це — ціна російського газу. Але Україна видобуває 20 мільярдів кубів власного, що за собівартістю вп'ятеро дешевший. За законом, саме його мають споживати українці. Однак він іде ахметовим, фірташам та іншим. За рахунок населення вони мають надприбутки.
Що робити пересічним українцям?
— Боротися за справедливі тарифи. Організувати цю боротьбу повинні політичні партії. Та з них, що об'єднає людей навколо цієї проблеми, здобуде високу довіру.
Майдан поки що не перетворився на сучасну політичну силу, що представляла б і відстоювала інтереси людей. Як це виправити?
— Має бути критична маса впізнаваних та не дуже людей, які візьмуться за творення реальної політичної сили. Вона повинна відображати інтереси середнього класу, що її фінансуватиме. Українці за 2014 рік добровільно дали понад 200 мільйонів гривень на армію — бо довіряли їй. Хіба не могли так само вчинити з партією? Українці здатні бути інвесторами хороших політсил. Запит на них — величезний. До місцевих виборів у жовтні цього року така партія мала б виникнути. Потрібно згуртувати людей, які під час та після революції поводяться як справжні патріоти своєї країни. Треба запропонувати їм участь у політиці. На першому етапі таку партію можуть підтримати 10–15 відсотків виборців.
Створює партію
На останніх парламентських виборах Тарас Стецьків був №7 у списку "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Партія не подолала прохідний бар'єр — 5%.
2012-го Стецьків програв вибори на львівському окрузі №117. Перед цим п'ять разів обирався до парламенту. Проходив по мажоритарці, за списками Народно-демократичної партії та Блоку "Наша Україна-Народна самооборона".
Обіймає посаду директора з розвитку в Центрі політико-правових реформ. У лютому зібрав ініціативну групу, що працює над створенням партії нового типу.
Любить грати у футбол.
Із дружиною Галиною мають сина Арсена й доньку Наталію.
2 
1
Коментарі
7