З політологом 45-річним Сергієм Тараном домовляємося зустрітись на столичній вул. Інститутській біля кав'ярні "Золотий дукат". Це навпроти Національного банку. Таран запізнюється на 15 хв. Каже, не міг припаркувати автомобіль. Проходимо у дворик за кав'ярнею і сідаємо на лавці.
Чим зараз живе Верховна Рада?
— Дискусіями навколо реформ. Маємо плідне обговорення про їх необхідність, що треба боротися з корупцією, інтегруватися в Європу. Не сперечаємось про питання, які розколюють суспільство. Тут український політичний клас зробив крок уперед. Проте зміни, які відбуваються в країні, болючі і для політикуму, і для громадян. Потрібні жорсткі заходи економії. А політики бояться вдаватися до них. Це протиріччя робить нинішню Верховну Раду нестабільною. Хоча в ній немає опозиції. Люди, які називають себе "Опозиційним блоком", скоріше, представники іншої країни, які випадково потрапили до українського парламенту.
Що з реформами?
— Вони починаються, але ефекту від них поки що не бачимо. Ми жили з радянською економікою, яку контролювали олігархи. Треба це ламати. Швидкого результату не буде. Наприклад, у Грузії позитив почали відчувати через два роки після початку змін, у Польщі — через три-чотири. Наївно думати, що в Україні буде інакше.
В яких сферах почалися зрушення?
— Є позитивні кроки в боротьбі з олігархією. Але немає успіхів у дерегуляції економіки, викоріненні корупції, децентралізації.
Яка найбільша проблема цього парламенту?
— Популізм. Це небезпечніше, ніж авторитарний режим Януковича. Популісти підлаштовуються під найгірші інстинкти натовпу. Потім перетворюють це на державні рішення.
Хто цим найбільше зловживає?
— Ляшко і Тимошенко. Все критикують, але ні за що не відповідають у країні, й не хочуть відповідати. Говорять про європейський вибір, прозору політику, реформи, і при цьому готові продати ці реформи за три копійки заради власної популярності, рейтингу. Популізм — це продовження комунізму. Тому що кажуть: усе можна дуже просто вирішити, треба лише когось звільнити, іншого поставити і щось поламати. Зрозуміло, що реформи так не роблять.
Треба придивлятися до нудних політиків, які розповідають про свою програму, а не махають вилами. У Сполучених Штатах і Європі суспільство звертає увагу на вчинки й реальність обіцянок, а не на харизму.
Що залишилося в нинішній Верховній Раді від попередніх депутатів? Чи продовжують платити за прийняття потрібних законопроектів?
— Прямих платежів немає. Надто ризиковано. Думаю, є приховані — від олігархів.
Тобто теперішній парламент якісніший?
— Українці перестали сперечатися про те, якою мовою розмовляти чи в яку церкву ходити. Не дискутуємо, куди маємо рухатись — у Москву чи Європу, бо всі розуміють, що наш шлях — європейський. Через це парламент змушений більше працювати. Зокрема, урізати можливості олігархів. Уряд говорить про боротьбу з корупцією. Президент — про модернізацію армії. Саме це має бути суттю української політики. Бо якщо на першому плані — питання мови, історії та культури, таке суспільство приречене на розпад. Адже неможливо дійти компромісу — чия мова або церква краща. Саме тому Росія нав'язувала нам ці дискусії. Щоб серед українців не було єдності.
Яку гру веде кожна з фракцій?
— Порошенко і його політична сила прагнуть показати, що перемир'я — діє, що з національною безпекою — все гаразд.
"Народний фронт" звалив на себе відповідальність за економічні реформи, тож йому найважче. Але мають показати результат.
Завдання "Самопомочі" — висунути кандидата в президенти на наступних виборах. Тому вони максимально дистанціюються від будь-яких скандалів. Сподіваються, що люди розгледять у них щось нове, свіже. Кажуть: можна було зробити краще, але якщо цього не відбувається — це не наша відповідальність.
Яку мету переслідують "Батьківщина" і Радикальна партія?
— Це виразно популістичні проекти. Юлія Тимошенко говорить про тарифи, підтримку бідних. Ляшко більше наголошує на безпеці, що треба покарати бездарних воєначальників.
Незабаром — місцеві вибори, й політичні сили, які створили коаліцію, конкуруватимуть між собою. Тому Тимошенко важливо зараз відокремити себе від уряду Яценюка. Вона мітить на місце прем'єра. Ляшко позиціонує себе окремо від Порошенка.
Чи дієздатна зараз більшість у парламенті?
— Її об'єднує зобов'язання перед суспільством. Не маємо альтернативи — або така, або ніяка. У випадку розпаду коаліції будуть нові парламентські вибори, загострення ситуації на Донбасі. Політики конкуруватимуть між собою — замість того, щоб концентруватися на захисті країни. Ще припиниться фінансування економіки. Бо кредити виділяють під чинний уряд, який узяв на себе конкретні зобов'язання. Від розпаду коаліції не будуть у захваті Європа і Сполучені Штати Америки, а наш сьогоднішній політикум залежний від їхньої думки. Тому зараз не бачу причин, щоб більшість розпалася. Можливо, восени буде переформатування влади, але на рівні заміни кількох міністрів.
Чому в коаліції така низька ефективність?
— Коаліційна угода виявилася надто амбітною. Більшість переоцінила свої сили. Це пов'язано з війною та економічною кризою. Але все одно політики відповідатимуть за невиконання коаліційної угоди. Будуть вимушені наздоганяти втрачене, бо суспільство вимагатиме звіту.
Місцеві вибори у жовтні стабілізують ситуацію в країні чи загострять?
— Стабілізують. Переформатують владу. Голосування має пройти за новим законом із відкритими виборчими списками — у містах. Партії шукатимуть популярних людей, які здатні вести за собою цілі громади. В селах — за мажоритарною системою, бо виборці там обирають конкретну людину, яку добре знають. Одночасно з місцевими виборами парламент повинен прийняти закони про децентралізацію. Тоді сільські й міські депутати матимуть значно більше повноважень.
На окупованій частині Донбасу вдасться провести вибори?
— Ні. До жовтня конфлікт не вирішиться.
Теперішня Верховна Рада приречена бути перехідною чи допрацює до кінця свого терміну?
— У нас кожне скликання парламенту називають перехідним. Це нормально. Тримаємо депутатів у тонусі. Коли влада відчуває, що тимчасова, не робить таких дурниць, як Янукович. Зараз не знаю жодного політика, який вважає себе вічним на посаді. В Україні це неможливо. Коаліція може розпастися, але не раніше, ніж через рік — коли не буде загрози дефолту і військової агресії. Страх перед цими небезпеками тримає депутатів більшості разом.
1023 фотографії старого Києва має Сергій Таран. Збирає їх від 2000 року.
П'ять років жив у США
Сергій Таран народився в Києві. Вивчився на журналіста в Національному університеті ім. Шевченка. Магістратуру закінчував у Амстердамському університеті за фахом "суспільні науки". Працював у газеті "Молодь України", інформагентстві УНІАН. Писав про міжнародну політику. 1997-го поїхав в американський штат Північна Кароліна. П'ять років в університеті Дюка читав лекції з міжнародної політики, міжетнічних стосунків.
— Повернувся з Америки в Україну на помаранчеву революцію, — згадує. — Вирішив залишитися.
2004-го очолив Міжнародний інститут демократії. За рік став співзасновником Центру політологічних і соціологічних досліджень "Соціовимір". В університеті ім. Тараса Шевченка викладає журналістам міжнародну комунікацію.
Дружина 35-річна Мар'яна — приватний нотаріус. Виховують доньку 5-річну Устину. Має рідного брата — політолога Віктора Тарана. Батько Віктор Таран-Терен був народним депутатом п'яти скликань.
Любить подорожувати. Побував на Кубі, об'їздив Латинську Америку.
3 
35413
Коментарі
5