"Хару крєпко покривають". Інтерв'ю з Валентиною Семенюк-Самсоненко

 

Секретар політради Соціалістичної партії 53-річна Валентина Семенюк-Самсоненко зустрічає біля свого офісу в чорному брючному костюмі з коміром-стійкою. На голові — зачіска "равлик". Проводить до кабінету на другому поверсі. На підлозі стоїть чорна сумка французької марки "Луї Віттон", улюбленої фірми Юлії Тимошенко. На шафі — чашка із зубною пастою та щіткою.

Валентина Петрівна заводить мову про з'їзд Федерації профспілок, що відбувся напередодні. Вона претендувала на посаду голови. Їй відмовили через "неправильно оформлені документи".

— Людей захищати нема кому! Тільки я могла на таке рішитися. Бо коли всі мужики бояться, жінка йде в атаку, — пояснює. — Найгостріший момент для профспілок — виконувати роль захисника людини праці, стати арбітром між працедавцем та робітниками. Я бачила досвід такої боротьби на 68 підприємствах Лакшмі Міттала по всьому світу (мільярдеру Мітталу належить "Криворіжсталь. — "ГПУ").

Як пояснити те, що голову Федерації "регіонала" Василя Хару підтримала абсолютна більшість делегатів з'їзду?

— А було з кого вибирати? На з'їзд попали люди, які на зарплаті у Федерації й залежні від Хари. Він говорить, що його підтримує президент та віце-прем'єр Клюєв. Але сам лише прикривається ними та дискредитує.

Хару крєпко покривають. 2007 року "регіонали" Стоян і Сухий подали законопроект про заборону відчуження профспілкового майна. За це голосував і Хара. Фонд держмайна взявся провести інвентаризацію цього майна. Тим часом Хара стає керівником профспілок і рішенням суду призупиняє інвентаризацію. Каже, що згоден віддати державі 25 нерентабельних санаторіїв із тим, щоб продати їх.

Чи Федерація профспілок здатна захищати людей праці?

— Я вірю в первинні організації. Після з'їзду їх представники цілий вечір мені дзвонили. Вони не бачать реального захисту і будуть виходити з Федерації. Підприємці середнього та малого бізнесу мають свою профспілку. Їх об'єднав принцип самозбереження. Наприклад, у Києві голова профспілки медичних установ виступає за знесення приміщення поліклініки водників і зведення на її місті висотки, а первинна організація — проти. Продаж майна вигідний тільки верхівці.

Влада готує непопулярні соціальні реформи, які потрібні країні, але вдарять по простих людях. Наприклад — пенсійну реформу. Яку позицію має займати профспілка?

— Людям треба сказати правду: реформи необхідні, бо країна на межі банкрутства. Але не треба реформ за рахунок людей. Із "Борисполя" щотижня відправляють 78 чартерних рейсів — можновладці літають і ні в чому себе не обмежують. Беруть кредити під державні гарантії й не віддають. Кілька років тому в Калуші на базі нафтохімічного комплексу "Оріана" створили спільне підприємство з "Лукойлом" Вагіта Алекперова. Україна заплатила 662 мільйони доларів. Стільки мав внести і Алекперов. Вніс 100 мільйонів, а решту оформили векселями, не зареєстрованими в комісіях по цінних паперах. Алекперов отримав два кредити під держгарантії. Потім завод повернули державі, а ми платимо за них кредити. Але ж "лукойлівські" заправки працюють! Бізнес боржників процвітає.

Чому досі не ухвалили закон про Фонд держмайна?

— А кому потрібен незалежний керівник Фонду? Цю посаду тоді можна було б прирівняти до посади керівника уряду. Туди (до Фонду. — "ГПУ") завжди рвалися, щоб мати доступ до архівів про майнові активи та кредити, які бралися під урядові гарантії. З них видно — хто, що й за скільки купив, скільки недоплатив, які інвестиційні зобов'язання брав. Наприклад, брат "нунсівця" Юрія Кармазіна придбав птахофабрику в Іллічівську на Одещині, а недоплатив 3 мільйони гривень.

"Укртелеком" продали за 10,5 мільярдів гривень. Це справедлива ціна?

— "Укртелеком" має борг за кредитом на 160 мільйонів доларів та 3,7 мільярда гривень інших зобов'язань. Якщо його не продати, то ми з вами ці борги будемо покривати, а "Укртелеком" ще їх понатягує. Його всі уряди підводили під банкрутство.

Ходять чутки, власником "Укртелекому" став глава Адміністрації президента Сергій Льовочкін.

— Я про це не знаю, — розводить руки. — Хто б не був, а підприємство знаходиться на території України й інвестиційні зобов'язання контролюються тут. У будь-який момент підприємство можна повернути через суд.

Що з державної власності продаватимуть далі?

— Можуть "Турбоатом", хімічні підприємства — "Сумихімпром", Одеський припортовий. Ще у нас залишилася енергетика. Щоб приватизовувати енергогенеруючі компанії, мають прийняти окремий закон. Якщо вони домовляться, кому й що буде належати, то депутати проголосують.

Поки ми говоримо про приватизацію, тихою сапою за допомогою судів іде розтягування державних підприємств, які умисне довели до банкрутства. Таких під 15 тисяч! Треба розглянути наслідки приватизації — втрату робочих місць, закриття виробництв. Коли Сергій Тігіпко перший раз працював в уряді, домовився, що французька фірма "Ля Фарж" купить наші цементні заводи. Вона придбала їх та закрила. А Тігіпко отримав орден "За внески в економіку Франції" (Орден Почесного легіону. — "ГПУ").

Влада готується скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Які наслідки ви прогнозуєте?

— Створимо латифундії та соціальну напругу в державі. Є земельні ділянки, на які видані папери п'ятьом різним людям. У Фонді мене часто просили бігом продати санаторії, де є свердловина. Рентабельність розливу питної води — 1100 відсотків. Не треба й корову тримати! Вода собі тече, а гроші капають у кишеню. Це дуже вигідно, бо запасів води в Європі на 50–70 років.

Зараз Соцпартія поза парламентом. Як їй повернутися у велику політику?

— У нас був непростий період. Ми пройшли природне очищення, побачили хто є хто. Зараз у партії залишилися найбільш дружні люди. СПУ дихатиме по-іншому. Будемо активно працювати з людьми.

Що заважає Соцпартії об'єднуватися з "Українською лівицею", яку створюють ваші колишні однопартійці Станіслав Ніколаєнко, Йосип Вінський?

— Треба буде виходити на об'єднання. Але спочатку подивитися, який виборчий закон нам запропонують, яка квота нашої партії у цьому об'єднанні, яка виборча процедура.

×