Вівторок, 05 січня 2016 06:05

Як провалити третій план Путіна

Війна України з Росією перейшла в нову фазу. Її сенс озвучив Едвард Лукас — редактор журналу "Економіст": "В Україні Путін намагався застосувати дві тактики, і вони обидві провалилися. Перша полягала в тому, щоб поширити настрої, які виникли в Криму, Донецьку та Луганську, на всю територію України. А друга — в тому, щоб завдати поразки українській армії. Оскільки плани "А" і "Б" провалилися, зараз глава Кремля приступив до плану "В". Він полягає в тому, щоб українська влада сама все зіпсувала".

В перекладі з дипломатичної мови це означає: відтепер головні зусилля Москви спрямовані на те, щоб розкласти Україну зсередини. Ставка робиться на розпад державного управління й дез­організацію суспільства. Головний засіб — корупція. Ця зброя вже виявляє свою дію.

По-перше, у світі нема жодної іншої демократичної країни, де корупція процвітає так, як в Україні — за словами віце-президента США Джо Байдена. Активізація Москвою корупційної зброї може прискорити процес розпаду державної системи.

По-друге, головним консолідуючим чинником будь-якого народу є його мова. Із застосуванням української в Україні — проблеми. Її використовують не більше 25% вітчизняних сайтів. Частка української мови на телеканалах зменшується зі швидкістю 1% на місяць. І це при тому, що в гібридній війні Росії проти України інформаційний компонент перевищує 90% і просувається саме російською мовою.

Мета плану "В" Путіна — довести Україну до хаотичного стану й перехопити управління нею.

Як протидіяти цьому? Якщо відповідати симетрично, то треба підтримувати й ремонтувати невиліковно хвору державну машину. Саме до цього нас закликає провладна верхівка: мовляв, хто не підтримує владу, той "агент Кремля".

Альтернативний шлях у тому, щоб не підтримувати вмираючу систему, а з усіх сил творити нову. Вибір простий, адже є лише дві базові форми державного правління: республіка і тиранія. Все інше — їхні різновиди. Ці дві протилежності відрізняються способом формування державних органів — "згори" чи ­"знизу".

Якщо органи управління формуються знизу — це республіка. Вона тримається на вільних виборах. Це самоврядування народу, його життя власним розумом.

Якщо ж органи влади формуються згори і не залежать від вибору суспільства — це диктатура. Вона може бути м'яка або жорстка, відверта або прихована, одноособова чи колективна: монархія, олігархія, теократія, державна бюрократія тощо. Важливо, що диктатура де-факто не залежить від волевиявлення громадян. У диктатурі вибори — це завжди фікція: хоч як обирай, а при владі залишаються ті ж самі.

У сучасній Україні діє прихована олігархічна диктатура, тому вибори нічого принципово не змінюють. Нова держава повинна бути республікою. Вибори в ній мають бути не формальністю, а механізмом висування найкращих.

Проблема в тому, що висування найкращих можливе тільки в групах персонально знайомих. Кожен із нас здатен тримати в голові від 100 до 230 людей. Соціологи й антропологи зазвичай використовують цифру 150, яку називають "Числом Данбара". Середні розміри традиційних поселень, як правило, коливаються в цих межах.

"Число Данбара" — це не тільки середньостатистична межа спроможностей людини розпізнавати членів групи й пам'ятати інформацію про них. Воно вказує на колективні можливості відстежувати дармоїдів та соціальних паразитів. Більші групи створюють сприятливіші умови для шахраїв і брехунів.

Групи, в яких "усі знають усіх", первинно називалися демосами. А демократія — це влада демосів. Вона працює лише у громадах до 150 осіб. Бо тільки в таких невеликих колективах люди точно знають, хто чого вартий і спроможні дати кожному адекватну оцінку.

Як обійти "обмеження Данбара"? Чи можливе компетентне самоврядування у спільнотах із мільйонів учасників?

Якщо система не масштабується в ширину, то її треба розвивати у висоту. У демократичній республіці це вирішується системою багаторівневого парламентаризму. Виборні керівники первинних демосів, будучи персонально знайомими, формують демоси другого рівня. Їхні виборні керівники, також персонально знайомі, зі свого середовища висувають найкращих і так далі.

Якщо використовувати традиційну термінологію, то первинні демоси — це сотні. Вони об'єднуються в полкові демоси, полки — в коші, а коші — в республіку. Такий лад існував в Україні з давніх-давен і називався "копним правом" або "скуфією" — зібранням, скупщиною. Внаслідок української національно-визвольної революції ХVII ст. цей республіканський лад було відновлено у формі сотенно-полкової організації козацької держави.

Нове — це добре забуте старе. Тому сучасний перехід від олігархічної диктатури до демократичної республіки буде відновленням традиційного устрою. Але на вищому рівні. Головна новація в тому, що сучасні технології дозволяють переобирати владу не раз на кілька років, а хоч щомісяця. Відтак новітня демократія буде не тільки компетентною, а й динамічною. Громадяни висуватимуть справді найкращих, а при зміні ситуації переобиратимуть їх негайно.

Зараз ви читаєте новину «Як провалити третій план Путіна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1784
Голосування Чи потрібно відновлювати постачання води з Дніпра в окупований Крим?
  • Ні. Окупанти повинні самотужки забезпечувати окуповану територію
  • Так. Там також живуть люди
  • Потрібно воду продавати задорого
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода