Колишній народний депутат Левко Лук"яненко, 79 років, живе у селі Хотів під Києвом. Великі нові двоповерхові будинки у ньому чергуються з невеличкими старими хатками. Будинок Лук"яненка облицьований білим пластиком і має два поверхи.
Він — на вулиці Садовій. Номера на будинку немає. Тому колишній нардеп виходить зустрічати на дорогу. Стоїть у вишитій сорочці, брюках та шльопанцях. Каже, що недавно міняли ворота й номера ще не повісили. Проводить усередину. У вітальні його дружина Надія Іванівна, 64 роки, дивиться телевізор із широким екраном. Ідемо до іншої кімнати. Там стоїть стіл, м"який куточок і шафа, вщерть забита книжками.
Чи будете знову балотуватися у Верховну Раду?
— Не буду. Був у списку БЮТу, але попросив мене викреслити. Хай іде молодше покоління. Загалом, державну діяльність припиняю майже зовсім, але ще залишаюся головою комісії з помилування при президентові. З депутатством покінчив і тепер почуваюся дуже добре.
Як у БЮТі сприйняли ваше рішення?
— Керівництво хотіло, щоб я залишався депутатом. І довелося довго обґрунтовувати, чому я відходжу. По-перше, я вже старий чоловік і не хочу перетворюватися в посміховисько. По-друге, якщо мені залишилося на цій землі ще побути, то в мене є план, який я хочу здійснити. Якби я залишався у Верховній Раді, я не зміг би його виконати. Врешті-решт я сказав, що йду, та й все. Крапка.
Що вам Юлія Тимошенко сказала з цього приводу?
— Вона сказала: "Я вас розумію, але нам шкода, що ви відходите. Якби ви передумали, то для вас двері відкриті", — усміхається Лук"яненко.
На минулих виборах я входив у десятку, яка була іконостасом блоку. Я представляв певну категорію людей — це політв"язні, націоналістично налаштована частина виборців, які хочуть будувати українську Україну. Тепер я відійшов, і такої людини немає. Це може впливати на зменшення кількості виборців, які проголосують за БЮТ.
А Українська республіканська партія Лук"яненка піде на вибори?
— Я — почесний голова партії, але на з"їзді сказав, що відходжу від організаційної діяльності. Є молодші політики — беріться, працюйте, відповідайте і так далі. Коли я був перший, то там не було суперечок. А коли відійшов, то ці керівники почали між собою змагатися, хто буде перший. Моя ідея така: ці вибори пройдуть без претензій партії на місця у Верховній Раді.
Ви два скликання обиралися за списками БЮТу. Чи були в парламенті моменти, коли ви не погоджувалися з позицією Юлії Тимошенко?
— Були. Наприклад, коли ухвалювали закон про Кабінет Міністрів. Фракція голосувала "за". Я цей закон не підтримав.
А були дискусії чи сварки між депутатами під час засідань фракції?
— Були, звичайно, і дискусії, і суперечки. Хочу сказати, що у БЮТі немає такої диктатури, про яку часом говорять. Якщо людина має якусь думку, вона запросто може її висловлювати. Немає солдатського підпорядкування. На кожному засіданні фракції обговорювався порядок денний. Вирішували питання, як бути по кожному законопроекту: такий голосуємо "за", а такий — "проти", а по такому — вільне голосування. Але коли вирішували підтримати, а хтось не підтримував, це розглядалося потім як порушення дисципліни. І, бувало, виключали з фракції.
Необхідно створити єдиний список усіх національно-демократичних сил і протиставити його Партії регіонів
У разі перемоги на виборах, чи вдасться Блоку Юлії Тимошенко і "Нашій Україні — Народній самообороні" створити коаліцію?
— Моя особиста позиція, що необхідно створити єдиний список усіх національно-демократичних сил і протиставити його Партії регіонів. Керівництво БЮТу займає іншу позицію. Воно вважає, що треба йти двома загонами — щоби був більший вибір для людей. Ну, от комусь не подобається Порошенко, так він проголосує за БЮТ. А другому навпаки, не подобається хтось у БЮТі, то він проголосує за "Нашу Україну".
Які шанси, що президент подасть кандидатуру Тимошенко на посаду прем"єра?
— Для того, щоб відповісти на це запитання, треба подивитися на причину, чому Ющенко її тоді усунув і чи пошкодував за це. Його мотиви — ревність перед народом. Я думаю, що вони залишаються. Тому небагато шансів, що Ющенко погодиться на її прем"єрство.
Дзвонить мобільний телефон, що лежить на підвіконні. Левко Лук"яненко відповідає і просить передзвонити за півгодини.
Чому "бютівці" часто дорікають "нашоукраїнцям" бажанням створити коаліцію з Партією регіонів?
— У "Нашій Україні" є частина патріотичних депутатів і частина підприємців-олігархів. Ті олігархи чим відрізняються від олігархів у Партії регіонів? Тим, що вони визнають українську державу і розмовляють українською мовою у службових умовах. Удома вони здебільшого говорять російською. Оцим відрізняються. Але їхній бізнес такої ж природи, не дуже він відрізняється від того бізнесу, який ведуть члени Партії регіонів. І оці бізнесові інтереси їх зближують.
А в БЮТі хіба немає таких самих олігархів?
— Є! Так само оті підприємці з БЮТу відрізняються від Партії регіонів тим, що визнають державність і говорять українською мовою.
То що, БЮТ також не проти коаліції з "Регіонами"?
— Ця частина в БЮТі менша набагато. У той час як у "Нашій Україні" — це, по суті, половина була.
А Ющенкові вигідний союз із Партією регіонів?
— Ну, Ющенко все-таки патріотичний чоловік. І такий варіант для нього дуже небажаний. І він, звичайно, прекрасно розуміє, що якби він пішов на союз із Партією регіонів, то закопав би собі перспективу другого приходу на посаду президента.
А зараз є така перспектива?
— Нема. Тому що президент не здійснив програми "Десять кроків назустріч людям". Але він також учиться. Бачите, він універсал той заготовив, ну а потім побачив, що з того нічого не виходить. Каже, що більше універсалів не буде. То, можливо, він буде рішучіше діяти у напрямі захисту національних інтересів.
А Тимошенко буде балотуватися на наступних президентських виборах?
— Безперечно, вона один з кандидатів. Тимошенко на тому рівні, який достатній для того, щоб їй не тільки претендувати на кандидатство, але й щоб виборцям бачити її однією із кількох.
Левко Григорович розповідає, що зараз працює над третьою книжкою своїх спогадів про заслання. Показує рукописи. Потім усе написане дружина передруковує на комп"ютері.
Коли ви були в таборах, якось відзначали свята?
— Я приїхав у табір у жовтні 1961 року. Найбільше запам"яталося як святкували Пасху. Це вже весна була, сонце світило, і вже снігу не було. У зоні було десь 1800 в"язнів, трохи більше половини — українці. Серед них більшість — учасники національно-визвольного руху.
Так-от, кухарі зварили кашу і ще там щось. Їм допомагав спеціально створений для цього неофіційний комітет. І все це винесли з їдальні надвір. Бо був теплий день і сонце світило дуже добре. Виставили столи між бараками. І організували масове таке святкування. Знайшли трохи яєць, їх посвятили — у концтаборі сиділи священики. На десять чоловік одне яйце розрізали.
Ми поставали біля столів, священики Службу Божу почали. Не скорочену, а нормальну, довгу. Посвятили, а далі ми пригостилися. Потім почали співати. Це був 1962 рік. Після цього починається закручування гайок, і вже таких великих святкувань не було.
1927, 24 серпня — Левко Лук"яненко народився в селі Хрипівка Городнянського району Чернігівської області
1944 — пішов служити в Радянську армію
1953 — став членом Комуністичної партії
1958 — закінчив юридичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова
1959 — організував Українську робітничо-селянську спілку
1961 — засуджений до смертної кари, згодом вирок замінено на 15 років ув"язнення
1976 — один із засновників Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод
1978 — засуджений на 10 років таборів особливого режиму та п"ять років заслання
1988 — голова Української Гельсінської спілки
1990 — голова Української республіканської партії, народний депутат України
1991, 23 серпня — написав Акт проголошення незалежності України
1992 — посол України в Канаді
1998 — голова Української асоціації дослідників голодоморів в Україні
1994, 2002, 2006 — обраний народним депутатом України
2007 — склав мандат народного депутата
Одружений із Надією Іванівною, пенсіонеркою
7 
35413
Коментарі