"Не маю власного житла, уже другу зиму живу на дачі на Осокорках. Тримаю в хаті 46 дзвонів. Найбільший важить 100 кіло, найменший — два, — каже дзвонар Георгій Черненко, 51 рік. Він у білому светрі і чорних джинсах, носить чорні вуса. — Батько працював у профспілках, а кутка для себе випросити не зміг. Дали йому маленьку квартиру на Сирці з прохідними кімнатами. Я туди навіть дружину не міг привести. Коли настроював інструменти, сусіди у стінку грюкали. Потім якийсь час жив у Павла Зіброва на квартирі".
Стара чорна "мазда" Черненка стоїть під Будинком державних художніх колективів на Хрещатику. Чоловік відчиняє передні двері. Кермо встановлене праворуч.
— Покажу вам карильйон на Михайлівській дзвіниці, — веде далі дзвонар. — Це клавіатура, яку натискають, щоб звучали дзвони. Коштує близько мільйона доларів.
Дорогою бере навушники, вмикає комп"ютер. На маленькому екрані музики грають на каструлях, черпаках, косах.
— Це уривок концерту гурту "АРС Нова", яким я керую, — пояснює, зупиняючись на стоянці біля Михайлівського собору. — У 2003-му влаштували концерт для дітей у Норвегії. Але з каструлями важко гастролювати. На митниці вимагають документи на них. Кажуть, що все це має матеріальну цінність.
Георгій тричі одружувався. Уперше побрався з однокласницею Галиною Стеценко, онукою композитора Кирила Стеценка. За рік у них народився син Денис. Іще за рік розлучилися. Друга жінка Наталя народила Черненкові доньку Настю. Вона навчається на економіста.
— З дружинами розійшовся через творчість. Мене ніколи вдома не було, постійно на репетиціях. Вони скаржилися, що не приділяю уваги родині, — розповідає.
Показує на комп"ютері фотографії. На одній Георгій стоїть із парубком та дівчиною.
— Оце старший син Денис і дочка Настя, — показує. — Денис живе з Галею в Лісабоні. Він скрипаль, але дзвонити теж уміє. Часто спілкуємося через скайп (комп"ютерна програма, за допомогою якою можна спілкуватися через Інтернет і бачити співрозмовника. — "ГПУ"). Навіть спільні концерти влаштовуємо. Він там зі своїм гуртом грає, а я тут.
З останньою дружиною Мар"яною Георгій познайомився в хорі ім. Верьовки. Черненко грав на ударних інструментах, а вона танцювала.
— Зустрічалися десять років. Я не хотів одружуватися, бо вже мав два невдалі шлюби, — каже на крутих сходах Михайлівської дзвіниці. — Розписалися, коли народився син Назар. Про те, що Мар"яна вагітна, дізналися під час гастролей в Іспанії.
Коли настроював інструменти, сусіди у стінку грюкали
Через рік у Черненків народився син Максим. Нині йому 11 років.
— Назар грає на фортепіано, а Максим на трубі. Хоч я не хотів, щоб вони займалися музикою, — морщить лоба. — Музикантові в Україні важко.
Георгій заходить у кабінку з карильйоном, знімає куртку. Каже, що вперше дзвонив 1989-го в Софійському соборі.
— То була недільна служба. Дзвонив десь півгодини на великому дзвоні. "Мазепа" називається, п"ять тонн важить. Коли вийшов, мене всього трусило, нудило, — береться руками за голову. — Дав собі слово більше не підніматися на дзвіницю. Наступного дня мені ще гірше стало, аж у вівторок полегшало. У середу відчув, що знову хочу на дзвіницю. У п"ятницю побіг до дзвонаря Василя Капустинського проситися подзвонити. Ледве дочекався суботньої служби.
Черненко в музичній школі ім. Лисенка опановував гру на трубі. Потім закінчив консерваторію ім. Чайковського, клас ударних інструментів.
— Паралельно з навчанням грав на ударних у хорі Верьовки. Тоді це забороняли, але викладачі не сварили. А я писав за це реферати, — потирає руки.
Згадує про гастролі з хором.
— Отримував 25 доларів добових. По кілька днів не їв, щоби купити щось із ударних. Увозити інструменти не можна було, того я їх розбирав і привозив частинами. Спочатку тарілки від ударної установки, потім барабани. Так вивіз близько 200 інструментів.
Починають бити дзвони. Георгій підспівує. Каже, що сам складав репертуар для карильйону:
— Узгоджував його з отцями-настоятелями. Довелося викинути кілька хороших пісень. "Ніч яка місячна" не можна дзвонити, бо кохання — це блуд.
1956, 12 грудня — Георгій Черненко народився у Києві
1975 — закінчив музичну школу ім. Лисенка по класу труби
1976 — одружився з Галиною Стеценко; за два роки розлучився
1981 — закінчив консерваторію ім. Чайковського по класу ударних інструментів
1983 — одружився з Наталею
1985 — з"явилася на світ донька Настя
1985 — викладає в Київському університеті культури і мистецтв
1989 — створив ансамбль ударних інструментів "Арс Нова"
1996 — одружився з танцівницею Мар"яною; народилися сини Назар і Максим
2003 — поїхав на гастролі у Норвегію з гуртом "АРС Нова"
3 
1
Коментарі