Ексклюзиви
Четвер, 14 лютого 2008 17:09

Жителі Тростянки четвертий рік чекають газогону

Автор: фото: Михайло ПЕРКОВ
  На опалення вони здали по 1,5 тисячі гривень
На опалення вони здали по 1,5 тисячі гривень

"2003 року райдержадміністрація, білогірська філія ВАТ "Хмельницькгаз" та Білогірська селищна рада ініціювали створення сільського комітету з газифікації нашого села Тростянка Білогірського району Хмельницької області. Через село мав пройти газогін у села, розташовані за 30 кілометрів від Хмельницької АЕС. Газифікувати їх мали перед пуском 2-го енергоблока ХАЕС. До речі, поряд із нашим селом проходить газогін Уренгой—Помари—Ужгород, через який доводиться носити з лісу дрова.

Ми створили сільський комітет, зібрали кошти, закупили матеріали і влітку 2004 провели вуличні газогони. Але Україні в 2004 році було не до газифікації якоїсь там Тростянки. Вирували майдани. Другий блок Хмельницької АЕС швиденько і тихенько здали в експлуатацію без газогону.

У районному та обласному бюджеті на це немає грошей. Люди, які вклали їх, висувають справедливі претензії і часом беруть членів сільського комітету за грудки. Ми хочемо знати, хто за це має відповідати і де взяти кошти на газогін.

З надією, сільський комітет: В.В. Тищук, В.М. Матейко, В.Д. Бісовецький, Ю.А. Червоний, В.Ю. Кульбаба, І.Д. Ліфантій".

— Тодішній голова районної адміністрації Володимир Галищук пообіцяв, що будуть вести газ, — розповідає 52-річний Віктор Тищук із села Тростянка Білогірського району Хмельницької області. — Почті всі жителі здали по півтори тисячі гривень. У селі прокопали траншеї, положили труби, вивели під кожну хату стояк. На тому все й скінчилося.

У Тростянці 81 двір, 221 мешканець. Ця громада четвертий рік чекає, що до них таки прокладуть газопровід.

— У мене син, невістка та двоє онуків, — каже 69-річна Марія Миронюк. — Ми поставили парове опалення. Але щоб напалити котел, йде багато дров. На зиму треба дві машини. А це 700 гривень.

На зиму треба дві машини дров, а це 700 гривень

Аби зібрати 1,5 тис. грн, Миронюки продали кабанчика.

— Син Юра робить на молокоприймальному підприємстві, — каже Марія Миронюк. — Получає коло тисячі гривень. Невістка Валя сидить без роботи. А тоді, коли ми здавали по півтори тисячі, я получала 183 гривні пенсії. Продали кабанчика, здавали молоко. Добре, хоч виплачували частинами. Багато хто вже не вірить, що буде газ, — продовжує Марія. — Виходить, люди гроші здали, а ніякого результату.

У 30-річної Олени Ляшенко двоє дітей. Тарасові 10 років. Ані — 2,5.

— Чоловік Віктор робить сторожем на пошті, — каже Олена. — Получає 900 гривень. Я в декретній відпустці. Отримую 140 гривень на дитину. Оце і весь наш сімейний бюджет. А щоб зварити їсти, треба два оберемки дров, щоб натопити в хаті — три оберемки. На зиму йде дві машини дров. Це ж гроші. Ну і що, що газ дорогий, — розмірковує жінка. — А балон газу стоє 70 гривень. Якщо на ньому все варити, то його і на місяць не хватить.

На газогін Ляшенки відкладали гроші із зарплати. Трохи допомогли батьки. Здавали молоко.

— Тягнули ті гроші з останніх сил, — каже Олена.

Люди готові зібрати ще по 500 грн, аби швидше провели газогін.

Атомники на район грошей не виділяють

Районні посадовці обіцяють газ. Щоправда, говорять: не все залежить від них.
— Білогір"я включене до переліку тих сіл, яким нададуть субвенцію, — каже перший заступник голови Білогірської районної державної адміністрації Валентин Кальній. — Чекаємо на постанову Кабміну. Від села Карасиха до Тростянки — 5 кілометрів і 40 метрів. На прокладання газової труби потрібно 1,2 мільйона гривень. Якщо дадуть 670 тисяч гривень держсубвенції, то можу обіцяти, що до кінця року в Тростянці буде газ.
Голова Білогірської райдержадміністрації Володимир Кобера стверджує, що Хмельницька атомна станція на газогін коштів не виділяє.
— Не дають хмельницькі атомники на соціальний розвиток району грошей, — каже він. — А хотілося б. Якщо не на газ, то хоча б на дороги, світло чи будівництво шкіл. Хоча б якісь відрахування від прибутків на електроенергію. Немає.
Із 74 населених пунктів Білогір"я газифіковано 44.
— У Кабміні розглядають питання деяких виплат, — додає Володимир Кобера. — При будівництві третього енергоблока 7–10 відсотків від вартості робіт мають виділити на соціальний розвиток 30-кілометрової зони. Але це і Шепетівський, і Ізяславський, Славутський і Білогірський райони. 30-кілометрова зона захвачує ще й Рівненську область. Якби нам дали 10 відсотків від ціни реактора, то, напевне, ми збудували б комунізм.

Зараз ви читаєте новину «Жителі Тростянки четвертий рік чекають газогону». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода