— В последнее время часто зовут замуж. Говорю: могу только жениться. Мужики перевелись. Кажется, что на них негативно действует вода из-под крана, — розповідає киянка 44-річна Олександра Філатова. 14 років працює водієм таксі. Сама виховує чотирьох рідних дітей і прийомну доньку.
З Олександрою Філатовою зустрічаємося в її трикімнатній квартирі на Борщагівці. Жінка в джинсах і чорному светрі. Фарбоване каштанове волосся коротко підстрижене. Слідом за нею коридором бігають два собаки — королівський хін Ляля і чіхуахуа Рокі.
— Була одружена двічі, — Олександра запрошує на кухню. Тут пахне борщем. На плиті доварюється гречана каша, картопляне пюре і смажиться підлива. — З першим чоловіком розлучилася 14 років тому. Поїхала у відрядження. Планувала пробути там п'ять днів, а повернулася за три. Заходжу в квартиру, а він лежить з іншою в нашому ліжку. Зразу ж подала на розлучення.
Від шлюбу Олександра має трьох дітей: 22-річну Вероніку, Владиславу, 19 років, та 15-річного Максима. 7-річну Олександру народила від другого чоловіка. Три роки тому розійшлися.
— З ним прожила 10 років, — продовжує жінка. — Офіційно не розписувалися. Він увесь цей час був одружений з іншою. З нею не жив. Одного дня розбився на моїй машині. Довго лежав у лікарні. Після того став дуже нервовим, влаштовував скандали. Виставила його за двері. Сказала: якщо житимемо разом, скоро одне одного повбиваємо.
Поїхав до родичів у Почаїв. У травні дізналася, що в нього діагностували запущену форму туберкульозу. За кілька днів помер.
Жоден із чоловіків дітям не допомагав. Коли Саша йшла у перший клас, на роботу не ходила, бо зламала ногу. Просила колишнього чоловіка допомогти. Сказав, що не має грошей. Про травму через диспетчера дізналася моя постійна пасажирка. Її сестра Ельвіра зібрала Сашу до школи, хоча жодного разу мене не бачила.
Олександра йде в кімнату доньки Владислави. Двері, половину стіни та стелю дівчина замалювала квітами й узорами. Має диплом модельєра-перукаря. Син Максим навчається у військовому ліцеї. Старша Вероніка — в інституті фізкультури, працює у кол-центрі. Заміжня. Мешкає тут із чоловіком.
— Квартиру виділив міський маневрений фонд, — каже Олександра. — Нас із неї в черговий раз хочуть виселити. Пояснюю, що не зможу з п'ятьма дітьми жити в однокімнатній квартирі матері. А вони питають: то для чого ти стільки дітей народила?
Торік подала позов у суд, бо прийшли документи з вимогою виселитися. Суддя виніс вирок на мою користь. Усі казали: гарно підмазала. А я нічого не платила. За тиждень підвозила постійну клієнтку. Вона зразу спитала, що з судом. Сказала: виграла, але сама не розумію, як так сталося. Та зізналася, що це вона допомогла.
Виходимо з Олександрою на вулицю. Слідом вибігає її найменша донька. У гумових черевиках стрибає калюжами. У дівчинки вроджена вада серця. 8 жовтня пережила операцію. Приймає дорогі ліки.
— До таксі я працювала менеджером на фірмі "Київ-Конті". Тиждень хворіла. За цей час хтось позбирав гроші з торгових точок і підробив мій підпис, — говорить Філатова. — У компанії розбиратися не стали. Звинуватили, що привласнила гроші. Місяць сиділа без роботи. Якось подзвонив кум-таксист. Запропонував приєднатися. Права мала, але задом їздити не вміла. Кум пообіцяв навчити. Наступного дня вже вийшла на роботу. Перший виїзд пам'ятаю досі: якась жіночка попросила підвезти з Борщагівки на вокзал, а я заблукала. Хвилин 10 кружляла вулицями. Тепер знаю місто як свої п'ять пальців.
Олександра відкриває дверцята сріблястого "Ланоса". Його орендує. Попередній розбив колишній чоловік.
— Додому не повертаюся, доки не зароблю 1000 гривень, — Олександра сідає за кермо в кольорові квіточки. Її донька вмощується на заднє сидіння. — Буду їхати за Машею в садочок. Їй три роки. Вона — донька мого племінника. Батьки наркомани, обоє зі СНІДом. Коли Маші виповнився місяць, хотіли забрати в дитячий будинок. Я оформила на неї опікунство. Називає мене мамою. Поки що не знає, що вона — нерідна донька. Розкажу, коли трохи підросте. Маша — як лялька. У садочку всі хлопці на неї задивляються.
2 
1
Коментарі