Село Мокре Перечинського району — найстаріше поселення Турянської долини на Закарпатті. Виникло наприкінці ХІІІ ст. Від райцентру розташоване за 23 км, від центральної автотраси Перечин–Свалява — за три. У селі одна вулиця — понад 2 км. Тут живуть 305 осіб. Із 135 будинків понад 20 пустує.
Олена Симкович, 76 років, живе сама. 36 років працювала листоношею. Має трьох дітей. 54-річна донька Віра та син Василь, 50 років, мешкають із сім"ями окремо в Мокрому. Молодша Марта, 45 років, — в Ужгороді.
Поряд з оселею Симкович пустують дев"ять хат.
— Сусідка Юля Симкович мала восьмеро дітей, усі порозходилися по світу. Баба доживала старість одна, як перст. Три роки тому померла, — жінка показує на вкриту черепицею занедбану хату поряд з її обійстям. — У цьому гуштакові (околиці. — "ГПУ") живу сама. У деякі хати приїжджають діти на літо, дехто ярює, щось садить поруч.
Жінка скаржиться, що хата й досі за чоловіком Іваном. Він помер чотири роки тому. У шлюбі жінка прожила 54 роки.
Віддати 500 гривень із пенсії не кожен може
— Я ся чудуву: в сільську раду дається паспорт, мертвий лист. Знають, що чоловік помер. Квитанції за електрику приходять на його ім"я. І ми тепер маємо таку волокіту, — хитає головою Олена Симкович. Фотографуватися відмовляється. — Хотіла-м подарувати хижу дочці Марті, та не можна. Мушу робити якусь приватизацію і платити великі гроші. Вообще, кажуть, коли я вмру, то хижу забере держава, а не мої діти. І що вто за такі закони, де вони взялись, хто їх придумав? Хижу построїлись-ме разом із чоловіком 56-го года. А тепер треба доказувати, що хижа моя.
1 вересня до першого класу школи в Мокрому пішло двоє дівчаток-близнят. У початковій школі навчається 10 учнів, 40 дітей їздить навчатися в сусіднє село Порошків. Двічі на день у село курсує автобус із райцентру.
— Багато хат пустує, бо старі люди повимирали, молодь повиїжджала в міста, — пояснює секретар Порошківської сільради Ганна Гаджега, 45 років. Мокре підпорядковується цій сільській раді. — У багатьох людей Мокрого хати не приватизовані. Люди старшого віку мусять поспішати з оформленням документів на право власності, бо потім їхні діти матимуть чимало клопотів. Я розумію обурення людей, бо заплатити 500 гривень із пенсії не кожен може. Кажуть, що приватизація на днях подорожчає втричі.
Жінка додає, що свою хату теж ще не приватизувала.
— Я отримую 1600 гривень зарплати, сама виховую дитину. Для мене півтисячі для приватизації виділити складно.
Коментарі