"Я подвижний холерик, проживу не менше, ніж батько й мати. Їм за 80 було, — хвалиться 67-річний Володимир Волк із райцентру Тульчин на Вінниччині. До його приватної слюсарної майстерні вбігає 5-річний Георгій. Володимир відкладає розточену автомобільну деталь і підхоплює дитину. — Якби мені запропонували усе золото та брильянти світу, ніколи не погодився б проміняти на сина".
Георгій народився, коли батькові йшов 62 рік. Матері Людмилі Либі було 36. Володимир Волк познайомився з нею 25 років тому.
— Училася в десятому класі, — каже Володимир. — Коли зустрічався з Людою, моя сестра Марія кепкувала: "Любов, бачте!" Я їй відповідав: "Настояща любов може бути серед тисячі сімей одна".
Приватна майстерня Волка невелика — 4,5x8 м. Чоловік побудував її сам 11 років тому. Встановив розточувальний, токарний і свердлильний верстати, кран-балку. Слюсарну справу освоїв в армії, коли служив у ремонтному батальйоні в німецькому місті Бернау.
— Розпочинав власну справу з маленької кімнати, — продовжує. — Тепер у лівому крилі будинку хочу обладнати дві жилих кімнати, кухню, утеплити поли, поставити металопластикові вікна. Надворі з Людою насадили роз, а на п"яти сотках городу — картоплю, капусту, помідори, баклажани, клубніку.
— Папуся, я з пісочку пірамідку покладу, — проситься у батька Георгій. — Машина на вулиці насипала піску, а я привезу своєю, яку мама купила.
Людмила забирає сина.
— Як вам живеться з Володимиром? — цікавлюся.
— Якби в усіх були такі чоловіки, жінки стали б щасливими, — відповідає. — Ми вдруге зійшлися 2001-го. Із того часу ані дня не пожаліла.
Хлопчик схожий на батька.
Я зразу дуже переживав, чи синок, коли виросте, помнитиме папу
— Якось прийшов із Георгієм у парк на качелі, — розповідає Володимир Волк. — Один чоловік поцікавився: "Це твій онучок?" Я йому пригрозив, що получить у мене, бо це син.
Каже, Людмила в нього третя дружина. Від першого шлюбу має сина Ігоря, 42 роки. Він живе у Вінниці, працює в страховій компанії, приїздить до батька на полювання. Олександрові, сину від другого шлюбу, 32 роки. Він начальник районного відділення "Укрсиббанку". Чоловік говорить, що дві попередні дружини живуть у Тульчині й донині діймають його докорами.
— Коли син народився, на весь райцентр була сенсація. Сестра Марія нарікала, що її замучили питаннями, чи правда, що в брата жінка молода й син родився?
— Відчуваєте різницю у віці?
— Якщо між чоловіком і жінкою справжня любов, то яка там різниця? — дивується Володимир. — Один мій знайомий твердив: "Ти зі свою Людою проживеш три роки й не схочеш на неї дивитися". А я її ще більше люблю. Називаю "сонечком" і "француженкою" — за красиву талію. А мама її була проти. Казала Люді: "Хто ти проти нього? Він положеніє має, а ти — проста швея". Настояла на своєму і віддала її заміж за іншого. Та вона з ним і дня щасливо не прожила, мучилася. Тепер мама рада. Чим можемо, тим їй допомагаємо.
Ольга, донька Людмили від першого шлюбу, перейшла у восьмий клас.
— Оля у нас хазяйка, маленького виняньчила, — веде далі. — Хочу її удочерити, щоби носила мою фамілію.
1941, 5 березня — Володимир Волк народився в с. Шура-Копіївська Тульчинського р-ну на Вінниччині
1957 — пішов працювати на Чечельницький цукровий завод
1961 — служив в армії в місті Бернау, Німеччина
1974 — закінчив Київський автодорожній технікум
1983, 1 травня — познайомився із десятикласницею Людмилою Либою
2001 — Людмила переїхала жити до Володимира
2002 — узяли шлюб, обвінчалися
2002, 17 листопада — народився син Георгій
2 
35413
Коментарі