Викладач хімії — 45-річний Володимир Тарасенко з Луцька — навчився силою думки впливати на матеріальні об"єкти та здійснювати мрії. Запевняє, що кожен може думкою змінити кар"єру, налагодити сімейне життя і примножити гроші.
Тарасенко працює майстром кафедри хімії Луцького державного технічного університету. У своїй лабораторії він експериментує із так званим енергоінформаційним полем. Показує, як силою думки можна змінити швидкість хімічної реакції тіосульфату натрію з соляною кислотою.
— За-ли-ва-ємо, засипаємо і засікаємо час, — високий викладач у шерстяному светрі чаклує над пробірками. — Бачите, реакція прискорилася на п"ять секунд. Значить, я вплинув на процес своєю думкою.
Студенти здивовано шепочуться. Дехто підозріло придивляється до колби, хтось крутить пальцем біля скроні.
— А чого дивуватися? Енергоінформаційне поле таке ж, як електромагнітне або гравітаційне. У народі його називають біополем, і ніхто не сміється, — зауважує Володимир Миколайович.
Він каже, що наші думки матеріальні. Доказ цього — інтуїція та гіпноз. Кожна людина здатна відкрити в собі таємничий інформаційний канал. Саме з глибин підсвідомості випромінюється енергетика. Щоб активізувати біополе, потрібно тренуватися.
— Почніть із простого: побажайте чогось і цілий день думайте про це. Повторюйте: я хочу, хочу, нехай станеться, станеться. Концентруйтеся на думці, намагайтеся її втримати, — Володимир Миколайович зціплює зуби й мружить очі. — Якщо навчитеся хотіти, воно збудеться. Оце і називається матеріалізацією бажання.
Можна викликати дощ або прогнати бурю
Я не приховую свого скепсису. Тарасенко бере зі столу аркуш паперу, кладе переді мною:
— Не віриш? От напиши своє бажання. І ти побачиш: якщо дуже захочеш, то в тебе відкриється аура. Ситуація почне підлаштовуватися під тебе і здійснення твого бажання.
Не довго думаючи, малюю: "Хочу одержати посилку завтра". Хоча знаю, що бандероль зі столичної книгарні надійде лише післязавтра. Тарасюк читає, складає аркуш учетверо і наказує нікому про бандероль не говорити:
— Якщо скажеш, похвастаєшся, то хтось може поставити енергетичний блок. Подумає: навіщо йому та посилка, а може, там гроші, яких у мене немає? Треба казати лише для діла. Або намагайся когось зацікавити в тій посилці, щоб він подумки приєднався до тебе.
Володимир Тарасенко зауважує, що недарма в народі побутує повір"я: скажеш комусь про мрію — вона не здійсниться. Або приказка: не кажи гоп, поки не перескочиш.
— Підсвідомо ми всі тою чи тою мірою впливаємо думками на щось, — каже викладач. — Наприклад, 1941-го під Москвою були небачені морози. Народ налаштувався і зробив морозну погоду, щоб зупинити фашистів. А от в епоху Ренесансу було тепло. Тоді був розквіт суспільства — воно подумки прагнуло м"яких зим. Отже, світ змінюється під наш загальний настрій.
За півгодини разом із Володимиром Тарасенком опиняємося в міському парку. Він хоче продемонструвати здатність впливати думкою на погоду. Вирішуємо викликати вітер у штилю. Чоловік зупиняється на алеї. Мружить очі, зводить вилиці, аж зуби скрегочуть. Здіймає до неба руки — і навколо мене починає свистіти вітер.
— Можна викликати дощ або, навпаки, прогнати бурю, — Володимир Миколайович затамовує подих від надмірного напруження. — Чи вмію рухати предмети? Не пробував і не хочу. Навіщо речі пересувати думками, якщо можна руками?
На цьому розійшлися. А наступного ранку мені зателефонували з пошти:
— Прийдіть і заберіть бандероль. На день раніше прийшла.
3 
35413
Коментарі
1