Вівторок, 14 жовтня 2008 18:40

Володимир Сніцик додому їздить раз на місяць

  Мешканець Керчі Володимир Сніцик на острові Тузла відповідає за порядок на території пансіонату ”Два моря”
Мешканець Керчі Володимир Сніцик на острові Тузла відповідає за порядок на території пансіонату ”Два моря”

59-річний Володимир Сніцик другий рік живе на острові Тузла, працює в пансіонаті "Два моря". Додому в Керч приїжджає раз на місяць — у вихідні та у відпустку.

— Мене сюди перевели з Керченського торгового порту, де працював наладчиком. Тут відповідаю за порядок на території пансіонату, слідкую, щоб відпочиваючі не переходили в прикордонну зону, бо за це можуть затримати та оштрафувати. Проводжу інструктаж із тими, хто приїжджає сюди на відпочинок, щоб не виходили за знак "Хода нет", — Сніцик показує на кілька табличок із таким написом.

Пансіонат Керченського торгового порту "Два моря" побудували в 1970 роках. Три десятки кольорових будиночків уздовж моря влітку заселені, у гарячий сезон тут відпочиває 400–500 людей. Доріжки між будинками викладені плиткою. Будинок із вивіскою "директор" зачинений. Назустріч іде директор — жінка років сорока, у жовтих спортивних штанах і капелюсі. Розмовляти відмовляється. За її будинком єдиний на весь острів туалет та п"ять умивальників просто неба.

— На острові також розташований пансіонат риболовецького комбінату, будинки прикордонної охорони. У ті будиночки краще не ходити, — показує рукою в бік кордону з Росією. — Їм не подобається, якщо хтось заходить на ту територію.

— Ось там колись жили рибалки, стояла колгоспна бригада, яка ловила рибу для консерви "Керченські оселедці", — чоловік показує в інший бік острова. — Вони жили із сім"ями, мали навіть свою школу й садок, бо працювали двісті людей. Колишніх рибалок вже сприймають за місцевих жителів. Це літні люди. Вони приїжджають у свої будинки ранньою весною і живуть до осені. Відпочивають, городину садять. Їх десь сімей зо двадцять.

Зимувати на острові залишаються тільки працівники пансіонату та прикордонники.

У шторм хвилі перелітають через острів із Азовського моря в Чорне

— Зимою тут важко. Якщо море підмерзає, теплоходи та катери перестають ходити. Тоді накладно, бо ніде їжу взяти. Вітер сильний дме, здіймає віхоли з піску, аж ріже очі. Гріємося біля пічок-"буржуйок". У шторм хвилі перелітають через острів із Азовського моря в Чорне. У 1980-х Тузлу двічі насипали піском, бо вода заливала острів.

Сніцику на мобільний телефонує дружина.

— Мобілка тут тягне добре. От тільки газу немає. Їсти готуємо на електроплитах. Прісну воду привозять із Керчі. На теплоходах доставляють у магазин продукти. Ціни, як у Керчі, але магазин часто не працює.

Відпочивати на Тузлі можуть лише працівники торгового порту та члени їхніх сімей. Решту не пускають — прикордонна зона. Туристи приїжджають на одноденну екскурсію. Чотири рази на день через кожні 3–4 год. із Керчі на Тузлу пливуть катери та теплоходи. Для працівників порту поїздка коштує 2 грн, для туристів — 50–60 грн у два боки.

— Тузла була улюбленим місцем відпочинку для багатьох керчан. Вони називали її Середньою Косою. Тузлою почали звати після конфлікту з Росією 2003 року. Зараз на острів без перепустки ніхто не пройде. Бачите, скільки охоронців по кущах сидить?— киває у бік військових, які стоять уздовж берега.

— Я маю невеличкий город: вирощую помідори, картоплю, огірки, кавуни, виноград, інжир — щоби з грядки прямо до столу, — хвалиться чоловік. — Коли роботи немає, іду до моря рибалити. Закину спінінг, тут ловиться кефаль.

Каже, що змінився, коли переїхав на Тузлу:

— Емоцій стало більше. Вийшов на одну сторону — море, на другу — теж море. Я почав писати вірші.

Говорить, взимку прибирали пляж від нафти. Близько восьми тонн забрудненого піску вивезли на переробку в торговий порт.

Зараз ви читаєте новину «Володимир Сніцик додому їздить раз на місяць». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода