— Вам кого треба? Владика Шульгу? Героя? — запитує жінка на задньому сидінні автобуса в Золотоноші на Черкащині. 1 липня 13-річний Владислав Шульга витяг із-під завалу трьох дітей. Тоді на місто налетів буревій. Потрощив дахи, повиривав із коренем дерева. Досі обабіч дороги лежать шматки шиферу й гілки.
На зупинці пасажирка просить свого 8-річного онука провести мене до будинку Шульги. Підходимо до хати на горбку. Хлопець гупає в металеву хвіртку.
— Шульга, — кричить тонким голосом. — Шульга, виходь!
— Не кричи, — гукає з будинку напроти сусідка. — Зараз їхньому батькові передзвоню. На нашому кутку такої біди не було. Вийшли надвір, бачимо — смерч крутить біля п'ятої школи. Мій малий теж там був. А на ранок мали їхати на море. Ледве вибралися, бо всю дорогу завалило поламаними деревами.
За 10 хв. під'їжджає сіра "Лада". За кермом — Віталій Шульга, 40 років. Син Влад сідає за стіл у дворі під навісом. Намагається взяти на руки чорного кота Маркіза. Той виривається і лягає на столі.
– 1 липня ми гуляли у квача на стадіоні школи, — розповідає Влад. — Було сім годин вечора. Коли бачимо — небо стало темним. Листя посипалося з дерев так, наче сніг узимку. Це насторожило мене.
Ми розділилися. Двоє побігли до школи. Інші сховалися за стіну старого цегляного складу. Коли тікали, оглянувся — в повітрі на висоті метра летів великий сірий кіт. Усі чотири лапи розставив, як у мультфільмах показують.
Я стояв крайній. Зажмурив очі. Летіли каміння, пісок, град і болото. Ревисько таке, ніби то реактивний літак був.
Раптом стіна завалилася. Мене цеглина боком зачепила, бо в кутку міцніша кладка. Я втік до горіха за кілька метрів. Ухопився за стовбур руками, щоб не полетіти. Воно ревіло хвилин сім. Після того бачу — лежать мої друзі під цеглою. Лише руки й ноги стирчать.
Я почав відкидати завал. Першим розрив Санька Краснова. Без сознанія був. Потім кинувся до Ані Мартиновської. Найбільше цегли лежало на ній. Вона стогнала, була притомна. Тоді почав відривати Андрія. Ніби мертвий лежав. Якраз тато прибіг.
Віталій Шульга поніс 10-річного Андрія в лікарню.
— Стояли по дорозі кілька машин, — згадує Віталій. — Підбіг, почав просити. Хтось каже: "Куди його везти? Він уже жовтий увесь". Андрій очуняв згодом у лікарні. Правда, в нього ліву половину обличчя потягло. Лікується в Черкасах. Аня зламала праву руку. Сашкові здерло шкіру на голові.
— Після цього тренер на секції греко-римської боротьби підійшов до мене, потиснув руку. Сказав: "Мо лодець, іди віджимайся від підлоги", — додає Владислав.
Він мріяв після школи стати нафтовиком. Тепер хоче бути рятувальником.
2 
1
Коментарі