— Уранці порався по хазяйству. Пішов до хліва. Бачу в дверях Віталіка. Кажу до нього: "Ти чого там стоїш?" Він мовчить. Підійшов ближче й побачив на шиї мотузок. Кинувся рятувати, а він мертвий, — розповідає 56-річний Олексій Яцюк із села Білий Рукав Хмільницького району на Вінниччині.
26 вересня знайшов повішаним сина 28-річного Віталія Яцюка.
Два місяці тому хлопець повернувся з зони АТО. Його мобілізували в травні 2015-го.
— Після того як приїхав додому, почав замикатися в собі. Хотів вернутися до хлопців. Про війну нічого не розказував. Казав: "Нащо воно вам, тату, треба". Весь час ходив сумний. Просив його поговорити з психологом. Віталій відмовлявся, — каже Олексій. — Перед трагедією день лежав на ліжку й дивився в потолок. Уночі включав фільми про війну. Їсти не хотів. Увесь час переглядав фотографії хлопців, з якими служив.
Перед смертю Віталій Яцюк поголився та власноруч підстригся. У день самогубства збирався стати на облік у центрі зайнятості.
— Увечері просив сина піти зі мною в гості. У його тітки був день народження. Він не захотів. Сказав, хоче відпочити. Бо завтра рано піде на біржу. Я зрадів, думав, вернеться до нормального життя.
Віталій Яцюк жив із батьком. Кілька років тому від ДЦП помер його брат.
— Батьки хлопця розлучилися. Мама переїхала в інше село. Віталій залишився з татом. Після школи служив в армії. Тоді почав їздити на заробітки, брав із собою батька. Був спокійний. Війна зламала його. Повернувся в депресивному стані, — розповідає голова села 37-річна Оксана Тишкевич.
Віталія Яцюка поховали на місцевому кладовищі 27 вересня. Прощатися з хлопцем з'їхалися люди з сусідніх сіл і побратими.
1 
1
Коментарі