— 100 років тому перед весіллям готували кілька видів хліба — коровай, дивень і лежінь. Прикрашали житом, пшеницею, калиною і барвінком. Зі сторони нареченого клали лежінь. У нього встромляли чотири гілки з намотаним тістом. На верхівках кріпили випечених голубів, — розповідає художниця 43-річна Оксана Ягодка.
Разом з етнофлористом 57-річною Світланою Вавіловою у національному заповіднику "Софія Київська" представляють виставку "Весільна Україна".
Показують етапи весілля, старовинне вбрання та прикраси.
— Почали з самого початку — сватання, — говорить Оксана Ягодка. На ній червона сорочка з вишитим деревом життя. Проводить до кімнати з гарбузом у кутку — знаком відмови хлопцеві.
— Традиція "гільце" була поширена по всій Україні. Вічнозелене дерево, символ вічного кохання та довгого життя, прикрашали у п'ятницю в домі нареченої, — Світлана Вавілова показує на невисоку сосну на столі з червоними рушниками. — Батьки починали з верхівки. Далі — дружки, родичі. Прикрашали паперовими кольоровими квітами, житніми колосками, вівсом, м'ятою, васильками.
Наречений теж мав свій букет — світилко. Його несли молодші брат або сестра молодого. На східній Україні замість букета прикрашали шаблю і встромлювали її у хліб.
На стінах висить святкове жіноче вбрання. Над кожним закріплені вінки.
— На Полтавщині робили великі й пишні весільні убори. Навіть павичеве пір'я вставляли. Було, як корона, — продовжує Оксана Ягодка. — Кожну квітку виготовляли вручну з тканини, паперу й металевого дроту.
Найскладніший — литий вінок або восківка. Його робили з парафіну та воску більш як тиждень. Кожну деталь вмочували в розігріту рідину. Сушили, складали в китиці.
— На Чернігівщині та Черкащині були "чубаті" вінки. Над лобом кріпили коронку. Що багатша дівчина, то вищий "чубок", — додає Світлана Олександрівна. — Обов'язково старші жінки, свашки, вили барвінковий вінок. Символізував чистоту й невинність нареченої. Міг бути на видному місці чи захований під більшим вінком із декоративних квітів. Інколи на стрічку нашивали навхрест по чотири листки барвінку. Потім їх мазали медом і золотили. Якщо дівчина втратила цноту до весілля, для неї не дозволяли вити барвінок.
Більшість експонатів виставки збирали п'ять років. Викуповували в селян і колекціонерів. Їх можна побачити на виставці до 30 листопада.
Пацьорки розписували золотом
— Велике значення наречена приділяла прикрасам, — розповідає художниця Оксана Ягодка. — На заході були популярні намиста з Італії — писані пацьорки. Це скляні намистини ручної роботи. Деякі розписували золотом. Що багатша молода, то більше разків.
Згарда — прикраса карпатського регіону у вигляді хреста-квітки. Прийшла з язичницьких часів як знак сонця. З започаткуванням християнства хрест почали видовжувати знизу.
На сході були поширені коралі та перли, привезені з морів. Також там любили дукачі — прикраси у вигляді медалей і монет. У столиці носили дніпровський бурштин.
3 
1
Коментарі