"Він був піжоном, намагався подобатися всім жінкам"

 

Артисти столичного Молодого театру 26-річна Іванна і 27-річний Станіслав Бжезінські побралися позаторік. До того 1,5 року крутили службовий роман.

— Уперше зустрілися у Львові, коли Іванка вступила на перший курс університету Франка, я тоді навчався на третьому, — розповідає Станіслав Бжезінський у своїй гримерці. Він сидить перед дзеркалом, тримає Іванну за руку. — Познайомилися на так званій "прописці". Скинулися всім потоком і накрили стіл для першокурсників. За столом Іванка сиділа навпроти мене. Із першого погляду не відчув до неї симпатії.

— Стасік тоді теж мені не сподобався, — перебиває чоловіка Іванна. — Він був піжоном, намагався подобатися всім жінкам.

Через півроку Станіслав переїхав навчатися до Києва. Після закінчення інституту ім. Карпенка-Карого влаштувався на роботу до Молодого театру. Іванна прийшла в цей заклад через два роки.

— Мене взяли в пару Стасіку, — розповідає вона. — Ми були львів'янами, нас це ріднило. Почали спілкуватися як давні знайомі. Після репетицій ходили разом обідати, ввечері зустрічалися з друзями. Тоді я зрозуміла, що Стасік не такий, як я про нього думала. Якось після репетиції компанією пішли гуляти. Через якусь годину до нас приєдналася дівчина Стасіка. Коли вона вийшла з метро, я подумала: "Вона зовсім Стасу не підходить. Йому б таку дівчину, як я".

— У мене тоді промайнула думка: "Нащо вона мені? Мені б таку, як Іванка". У той же вечір розійшовся зі своєю дівчиною. Провів її додому, попрощався. Після того ми не зідзвонювалися. Мабуть, вона теж щось відчула. Спочатку з Іванкою ми часто сварилися, — каже Станіслав. — Я сповідував принципи вільного життя, дошлюбних стосунків. Іванка жила по-християнськи. Хотіла вийти заміж незайманою в білій сукні та фаті. Часто з нею сперечалися на цю тему. Багато говорили про театр і про життя. В якийсь момент зрозумів, що з цією дівчиною хочу бути разом усе життя. Запросив її в кафе, там запропонував зустрічатися. Під час вистави постійно обіймалися за кулісами, розходилися тільки тоді, коли хтось мав виходити на сцену. Більшість акторів ставилися до нашого роману з розумінням. Були і такі, що намагалися крутити якісь інтриги.

Перший раз Станіслав і Іванна поцілувалися на сцені.

— У виставі "Кайдаші" грали закоханих. На репетиції імітували поцілунок. На сцені поцілувалися по-справжньому.

Освідчився Станіслав у "МакДональдзі".

— Вирішив зробити пропозицію на березі Дніпра, щоб було романтично. На обручку з білого золота з діамантом витратив усю зарплату. Купив любовну листівку, круглий підсвічник. Узяв тарілки і кілька салатів. Усе сховав у целофановий пакет і накрив зверху якимись ганчірками. Іванці сказав, що взяв речі з театру, щоб попрати. Дорогою Іванка захотіла їсти і потягла мене в "МакДональдз". Десята вечора, а вона сидить і їсть картоплю. Боявся, що до Дніпра не дійдемо, вирішив робити пропозицію на місці.

— Я саме розмовляла по телефону. Коли побачила листівку, розплакалася.

Пара винаймає частину приватного будинку. Щоранку бігають у лісі та грають у футбол.

— Проводимо разом 24 години на добу, — каже Іванна. — Деякі пари радіють, коли можуть відпочити одне від одного. А ми окремо і години побути не можемо. Я не пропустила жодної вистави за його участі. Він теж приходить на всі мої спектаклі. Буває, колеги кажуть: "Ну чого ти знову прийшла? Ти ж цю виставу бачила вже 25 разів". На репетиції теж приходимо вдвох. Говоримо про помилки, разом шукаємо кращі рішення. Буває, що сваримося. Але зразу миримося, особливо перед виставою. Коли граємо закоханих.

×