7 липня на Байковому кладовищі поховали колишнього ректора столичного Національного університету ім. Шевченка Віктора Скопенка, 75 років. Прощалися з ним на другому поверсі у конференц-залі Національній академії наук на вул. Володимирській. Прийшли прем"єр Микола Азаров, міністр освіти Дмитро Табачник, нардепи Петро Симоненко та В"ячеслав Кириленко, колишній голова Верховної Ради Олександр Мороз, екс-прем"єр Валерій Пустовойтенко.
— Віктор Васильович був чудовою, принциповою та легендарною людиною, — президент НАНУ 92-річний Борис Патон тихо говорить українською. Час від часу гладить підборіддя. — Бачив, з якою цікавістю його слухали студенти. Люди старшого віку бояться конкуренції з молодими науковцями. А він цього страху не мав.
Із першого на другий поверх вишикувалася черга, щоб попрощатися з покійним. У першому ряду сидять удова Валентина Микитівна, сестра покійного Алла Василівна, донька Олена, 50 років, онучки Наталія і Валерія. Син 43-річний В"ячеслав Скопенко прийшов на похорон батька у світлій сорочці та чорних брюках.
Директор Інституту журналістики Володимир Різун, 53 роки. Підходить до вдови, співчуває.
— Я працював із Віктором Васильовичем вісім років, — розповідає. — Викладачі боялися його як ректора. Але всі знали: за його жорсткістю ховається відкрита українська душа. Багатьом викладачам він давав безвідсоткові кредити на придбання квартири. Після цього його звинуватили в нецільовому використанні коштів. Після розвалу Радянського Союзу багато викладачів звільнялися з державних закладів і переходили працювати до приватних. Було безгрошів"я. Однак йому вдалося зберегти університет та його колектив.
До Різуна підходить один із викладачів. Каже, в "ГПУ" прочитав некролог Віктора Скопенка:
— І для чого ви написали, що він за рахунок університету купив собі авто? Про це можна говорити, але не за таких обставин.
— Якби знав, що ваша газета таке написала, то відмовився б розмовляти з вами, — каже Різун.
Чоловіки відходять у куток.
— У нашому університеті зарплату навіть на один день не затримали, — говорить декан геологічного факультету Сергій Вижва. — Вчасно виплачували і стипендії.
Віктор Скопенко був доктором хімічних наук, університет очолював 23 роки. Президент Віктор Ющенко відправив його на пенсію позаторік. Це рішення пов"язували з тим, що на виборах 1999-го Скопенко агітував за Леоніда Кучму, а 2004-го — за Віктора Януковича.
— Це неправда, — каже Сергій Вижва. — Він не вимагав, щоб викладачі чи студенти голосували за якогось кандидата. Завжди говорив, що університет має зайняти нейтральну позицію.
Скопенко двічі святкував день народження — 12 та 18 грудня.
— Народився 12, але в паспорті записали іншу дату. Зранку всі працівники збиралися в його кабінеті. Десь із півгодини говорили теплі слова. Потім випивали по бокалу шампанського й розходилися. Дарували квіти і книжки. А 18 числа до його кабінету приходили офіційні особи.
Двоє охоронців просять людей стати обабіч труни і звільнити прохід. До зали заходять Азаров і Табачник. Кілька хвилин стоять біля домовини. Прем"єр, опустивши голову, разом із охоронцями йде із зали.
Екс-міністр освіти та науки 62-річний Василь Кремінь стоїть у кутку. Каже, знав покійного 40 років.
На дачі в селі Лісники під Києвом мав голуб"ятню. У нього всі голуби були породисті — з чубчиками та волохатими лапами.
Табачник перебігає дорогу на червоне світло, показуючи рукою машинам, щоб зупинилися
— Він любив жартувати, часто розповідав анекдоти. Кожна наша зустріч — це було змагання жартів. І Віктор Васильович майже завжди перемагав, — згадує ректор Московського університету ім. Ломоносова 71-річний Віктор Садовничий. — Ми часто з ним їздили в закордонні відрядження. Він купував невеличкі античні скульптури, колекціонував їх.
О 12.30 дві машини ДАІ перекривають рух по вул. Володимирській. Посеред дороги стають солдати роти почесної варти. Труну виносять вісім чоловіків. На тротуарі в дерев"яній клітці сидять шестеро білих голубів. Їх збираються випускати.
Дмитро Табачник кілька хвилин стиха російською розмовляє з Віктором Садовничим та Борисом Патоном. Стають у коло. Табачник плескає ректора і президента академії по плечах, тричі з ними цілується. Перебігає дорогу на червоне світло, показуючи рукою машинам, щоб зупинилися. Каже, поспішає на засідання Кабміну.
3 
1
Коментарі