Весілля святкували в Інституті раку

 

— У 14 років мала злоякісну пухлину. Перенесла три операції і шість блоків хіміотерапії, — говорить вінничанка 26-річна Руслана Залевська.

4 грудня одружилася з киянином Антоном Цівінським, 26 років. Зустрічалися п'ять місяців.

— Весілля святкували в Інституті раку, — розповідає Руслана. — Після загсу поїхали провідати пацієнтів у відділенні дитячої онкогематології і розділити з ними нашу радість. Говорили з дітьми, які лікуються там зараз. Хотіли показати їм, що треба боротися за життя. Ми познайомилися на зустрічі пацієнтів, які подолали рак. Антон хворів у 11 років. Боровся з хворобою півтора року.

Раніше я на нього не звертала увагу, бо була заміжня, виховувала донечку. Після розлучення поїхали з Маринкою на зустріч. Антон весь вечір грався з малою, носив на руках. Вона називала його "мій Антон". Питала, коли він до нас приїде. Подружилися. Дитина до нього була прихильна, і я почала придивлятися. Спілкувалися в соц­мережах. Їздили одне до одного в гості. Я — в Київ, а він — до мене у Вінницю. Розставання важко переживали. У серпні Антон запропонував одружитися. Подарував обручку.

Весільну сукню не купувала. Вдягла білу блузку і синю спідницю. Думаємо, за кілька років обвінчаємося. У кафе не робили гучне застілля. Гості дарували гроші. Друг подарував сейф у формі книги. На ключику. Там будемо зберігати сімейні реліквії. У весільну подорож не їздили. Дуже хочемо на вихідні податися до Львова.

Руслана переїхала в столицю до чоловіка. Антон із другом відкрив власну кейтерингову фірму. Організовують виїзні бенкети та корпоративи. ­Руслана працювала продавцем-консультантом у взуттєвому магазині.

— Донечку влаштувала у школу. Їй Київ подобається. Антон мене розуміє й підтримує. Важливо, щоб ми були на одній ноті, на одному диханні.

×