22 січня цього року міліціонер 29-річний Антон Гусєв надав для оприлюднення в інтернеті відео, де "беркутівці" знущаються з голого козака Михайла Гаврилюка на вул. Грушевського. Того дня Антон звільнився. Працював у відділі телерадіостудії Міністерства внутрішніх справ.
З Антоном Гусєвим зустрічаємося в обід на метро Житомирська. Він у чорній шкірянці, розтирає почервонілі на морозі долоні.
— Вибачте, що витягнув вас аж сюди. Я щойно з Боярки, зустрічався з директорами шкіл, пропонував свій соціальний проект. Хочу проводити факультативи з патріотичного виховання молоді: возити дітей у тир, бо не в усіх школах є макети зброї, діти не можуть потримати автомат, розібрати й зібрати його. А зараз ці знання можуть стати в пригоді.
Заходимо у найближчий паб. Антон замовляє дві кави-лате.
— Відколи звільнився з органів, займаюся соціальними проектами і відеозйомкою. Давно захоплювався відео. Але через роботу не було часу на це. Зараз мрію зняти художнє повнометражне кіно про Майдан. Хотів би показати його з двох сторін — мітингувальників і міліцейської системи. Щоб було щось середнє між детективом і трошки бойовичком. Історію з Михайлом Гаврилюком зробив би центральною.
Як з'явилося відео з побиттям Михайла Гаврилюка?
— Відео не я знімав. Лиш оприлюднив його, — Антон відсовує лате. — Під час зимових подій був кілька разів на вулиці Шовковичній, коли там будували барикади. Нас тоді виганяли знімати відео для МВС. На Майдані не був. Нас завантажували роботою. Після добового чергування монтував відео для міністерства. Не було часу читати новини. Ми практично нічого не бачили, що відбувається в державі.
22 січня я був на добовому чергуванні. Монтував відео з Майдану. Відлучився за документами. Повернувся, а на моєму комп'ютері в монтажній програмі з'явилися півтори години відеоряду зйомок з вулиці Грушевського. Його принесли наші підлеглі з прес-служби Внутрішніх військ. Коли переглянув, був шокований. На окремих фрагментах затримані мітингувальники, роздягнені догола, стояли на колінах перед автобусами. Запам'ятав, як по вулиці Грушевського в сторону Верховної Ради біг голий чоловік у самих шкарпетках, а його міліціонери хто бив, хто штурхав. Михайла по-людськи стало шкода. Було прикро, що люди в формі, які присягали народу України, так поводяться з цим народом.
Я — звичайний працівник прес-служби. Ніяк інакше допомогти йому не міг — тільки оприлюднити відео.
Більш ніж упевнений — керівництво не знало, що на тому відео. Якби показав, його знищили б.
Ви одразу виклали відео в мережу?
— На робочому місці не ризикнув. Мене відразу вичислили б. Тому переслав відео надійному другу і попросив викласти. Сам поїхав додому відсипатися. Наступного дня в обід почалися дзвінки. Знайомі запитували, що це за відео. Дзвонили з роботи: що ти можеш пояснити з приводу відео? Я казав, що нічого не знаю і що втомився. Вночі на 24 січня поїхав з другом на телебачення. Із затемненим обличчям прокоментував ситуацію.
На роботі вам погрожували?
— Очікував усього. Де-факто відео не було під грифом "таємно". Я не оприлюднив державної таємниці. Але того ж дня написав рапорт про звільнення і на роботу не приходив. О десятій ранку 24 січня ми вже були з другом у Львові. Почитали новини і вирішили, що тут залишатися небезпечно. Виїхали до Польщі в Люблін. Там пересиділи три тижні в готелі. Потім дізнався, що до бабусі в Києві приходили якісь люди. Назвалися моїми колегами, запитували, де я. Коли побачив, що колишня влада падає, повернувся. Після втечі Януковича і Захарченка мені зателефонували з роботи, сказали прийти у відділ кадрів. Тихо і без шуму віддали трудову. Я пішов працювати оператором на телеканал.
У кав'ярні голосно грає музика. Антон просить офіціантку зробити тихіше. Та розводить руками. Пересідаємо за інший столик.
Нещодавно ви намагалися зустрітися з Михайлом Гаврилюком, коли він ішов на засідання у Верховну Раду.
— Зустрічалися у серпні. Ці півроку сидів і чекав, коли він знайде мене. Все-таки вважаю, що оприлюднення відео дало поштовх до активізації Майдану. Але Михайлові було не до мене. Тоді написав йому у "Фейсбуку", хто я, що хочу зустрітися.
Михайло відповів?
— Хтось за нього відписав: "Добре, телефонуй на такий-то номер". Подзвонив, відповів невідомий чоловічий голос. Домовилися, що зустрінуся з Михайлом наступного дня біля Головпоштамту. Я запізнився на 15 хвилин. Він уже сидів на сходах перед глобусом, де розписані відстані між містами. Відразу його побачив: камуфляж і цей чуб. Звернувся до нього на "ти", він до мене — теж. Наша зустріч тривала не більше 5 хвилин.
Про що говорили?
— Він подякував, що я не приховав те відео. Добре запам'ятав його очі — світло-сині. Він добра людина, але не любить говорити. По великому рахунку, нам не було що один одному сказати. Мені було цікаво глянути йому в очі й потиснути руку. Ніяких особистих цілей не мав. Ви не проти, якщо я перекурю?
Антон бере цигарку "Парламент", кладе на стіл запальничку з написом "Слава Україні".
Якби не ця ситуація, залишилися б у міністерстві?
— Напевно, так. Але не знаю, з яким осадом, — Антон підходить до барної стійки, пропонує розрахуватися за двох і прощається.
"Була вказівка: політичні питання на роботі не обговорювати"
Антон Гусєв п'ять років працював у прес-службі київського главку міліції. 2012-го перейшов на роботу у відділ телерадіостудії Міністерства внутрішніх справ.
— Майдан для мене почався несподівано, — розповідає. — Мені подзвонили в суботу ввечері 30 листопада, сказали завтра бути на робочому місці в 7.00. Вранці побачив у новинах багатотисячний натовп на Михайлівській і зрозумів, що це швидко не закінчиться.
Ролики, де "Беркут" б'є людей, сприймалися як нагнітання обстановки, щоб дискредитувати міліцію. Потім побачив повалення Леніна: воно виглядало доволі агресивно.
Але від керівництва міністерства була вказівка — політичні питання на роботі не обговорювати. В системі хтось підтримував протести, хтось — ні. Відкрито своїх думок ніхто не виказував. Я був упевнений, що в очах суспільства штучно плямують репутацію міліції, бо підігрівати протест народу комусь вигідно. Аж поки не побачив оте відео з козаком Михайлом.
Якби не бачив його, не мав би жодних сумнівів з приводу того, що міліція права.
3 
1
Коментарі
1