Минулого року в Харкові 71-річному російському акторові Сергію Юрському поставили пам"ятник. Бронзовий Юрський — у ролі Остапа Бендера із фільму "Золоте теля".
— Хм, я не знав про це, — зізнається Юрський "ГПУ".
До Києва він приїхав із Москви з виставою "Домашние радости".
За день до вистави в Ґьоте-інституті Юрський зустрічався зі студентами. Його привезли на зеленому "пежо". На вулиці до актора підскакує хлопчина в окулярах і скромно просить автограф.
— Я для цього сюди і приїхав, — усміхається Юрський і розписується в програмці київського кінофестивалю "Молодість".
Актова зала інституту розташована на четвертому поверсі.
— У вас що, ліфта нема? — запитує актор в охоронців у вестибюлі. Знімає картуз і гладить лисину. Двоє охоронців — старий лисуватий і молодий — перезираються, а тоді старший біжить углиб бібліотеки — подивитися, чи працює ліфт.
Узяв маленьку валізу й пішов до свого друга Олега Басилашвілі
— Приїхав я колись до Мінська. У Будинку кіно був якийсь ювілей, — розповідає Юрський, мнучи картуза в руці. — Сиджу чекаю в гримерці виходу. Адміністратор мені: "Може, вам кави? Чи чаю?". Кажу йому, що мені вже час на сцену. Він кудись телефонує і пошепки питає: "Миколо Івановичу, а де у нас сцена?".
Юрський сміється. Зазирає за скляні двері — за охоронцем.
Вас щось давно не видно в кіно.
— Я психологічно відійшов від кіно. У моєму улюбленому американському кінематографі зараз нема ні думки, ні почуття. Але кращий актор світу — усе одно Аль Пачіно!
Він починає роздивлятися стелю.
— Я розчарований, — каже. — Одначе рік тому на фестивалі "Кіношок" мене вразила стрічка вашого Олександра Шапіро "Путівник". Фільм молодіжний, але зі смислом. Молодий режисер, без великих грошей, зробив справжню стрічку. А недавно бачив турецький фільм "Відчуження" молодого режисера Джей Лан — про хлопця, який приїжджає у велике місто шукати роботу. Відірватися не міг! Сьогодні зустрівся з Кірою Муратовою. Їй теж сподобалося. Я був щасливий, — по-театральному підіймає догори руки.
Що зараз ставите в театрі?
— Навесні в Театрі імені Моссовєта поставив "Предбанник" за п"єсою Ігоря Вацетіса. Про політика, який змовляється з молдавським магом, котрий гіпнотизує електорат. Політтехнологи ображені: чаклун відбиває в них клієнтуру. Іще показуємо забавні епізоди з життя акторів у курилці кіностудії. Після перекуру вони грають усіх цих політиків, чаклунів, спонсорів. Але спектакль іде важко: мій головний актор, Олександр Філіппенко, постійно хворіє.
Кажуть, ви збираєте статуетки корів.
— О, цій історії років 20! Колись моя дружина, актриса Наталя Тенякова, отримала телеграму на ім"я "товариша Тєльонова Н.М.". Її прізвище перебрехали на пошті. Я заявив, що вона справді схожа на телицю. Відтоді дарую їй іграшкових корів і телят.
Каже, що Тенякова — його друга дружина.
— Перша — Зінаїда Шарко, колега по БДТ (Большой драматический театр Юрія Товстоногова. — "ГПУ"). Ми розлучилися, то був крах сімейного життя. Я просто взяв маленьку валізу й уранці пішов до свого друга Олега Басилашвілі.
Питаю, чи робить він щось удома по господарству.
— Виношу сміття, — відказує скучно Юрський. — Це закріплений за мною обов"язок. А от коли щось ламається чи перегорає — вже складніше. Доводиться кликати на допомогу.
Ваша донька Даша теж акторка. Протегуєте її?
— Ми живемо разом. Аби не набридати їй порадами, нечасто буваю вдома. Майже постійно на гастролях. У колисці читав доньці вірші Пастернака — репетирував. І уроки вона робила у гримерці. Сама вибрала цю професію. Дружина дорікає, що погано її відмовляв. Коли Дашуля вчилася в першому класі, в неї закохався хлопчик. Вона кокетливо поцікавилася: що ж у ній такого примітного. "Ти — донька Юрського", — сказав він.
Охоронець здаля махає Юрському рукою — ліфт працює.
1935, 16 березня — народився в Ленінграді, у родині акторів
1957 — актор Большого драматичного театру
1959 — у Ленінграді закінчив театральний інститут
1973 — народилася донька Даша, тепер — актриса МХАТу
1979 — переїхав до Москви, актор і режисер Театру імені Моссовєта; знявся у фільмі "Місце зустрічі змінити не можна"
1990 — секретар Спілки театральних діячів Росії
1996 — режисер у японському театрі "Хаюдза"
2005 — у Харкові Юрському поставили пам"ятник
Автор 15 книг, народний артист Росії
1 
1
Коментарі