— Володимир рвався захищати Україну, але дружина не пускала. Сказав, що їде на заробітки, а сам пішов у добровольці — служити в ЗСУ не міг через вік, — каже волонтерка Леся БОРСУК про добровольця 60-річного Володимира ШВАЙКУ. 15 січня його поховали у селі Куровичі Золочівського району на Львівщині.
— Коли був у Широкиному на Донеччині, подзвонив дружині і сказав правду, — продовжує Леся Борсук. — Пояснив: "Ти ж знаєш, інакше я не можу". Хоч їй було важко самій давати раду дітям і господарству, зрозуміла чоловіка. Підтримувала його і підбадьорювала.
Володимир Швайка пішов на війну 2016-го. Служив у восьмому батальйоні Української добровольчої армії "Аратта". Три місяці тому у нього стався інфаркт.
— Після цього Володимира відправили додому лікуватися, — говорить Леся Борсук. — У лікарні після огляду сказали, що треба міняти клапан. Операція пройшла успішно, після неї почувався добре. Наприкінці позаминулого тижня поїхав на свою батьківщину під Броди, щоб оформити пенсію по інвалідності. Ввечері 11 січня звідти подзвонили його дружині. Сказали, що Володимир посеред вулиці знепритомнів і помер. Поліція порушила кримінальну справу.
Разом із дружиною Марією Ракус виховував дев'ятеро доньок. Найстаршій — 21 рік, меншій — вісім місяців.
— Коли Володимир приїхав додому після інфаркту, вперше побачив Ангелінку — народилася, коли був на фронті, — каже волонтерка.
6 
35413
Коментарі