Художниця 32-річна Хельга ЗУБЧЕВСЬКА зі Львова п'ять років займається вишивкою. Зараз на замовлення вишиває авторські брошки. Частину виручених коштів перераховує Збройним силам України.
— Люди зазвичай просять вишити щось, що асоціюється з містом, яке залишили, що підбадьорюватиме чи передаватиме нинішні відчуття. Одна дівчина написала: "Почуваюся, як розбита порцелянова тарілка. Але сподіваюся, коли закінчиться війна, мене, як японську розбиту кераміку, перетворять на щось ще краще". Вирішила вишити для неї серце, складене з уламків порцелянових тарілок.
Часто замовляють брошки з вишивкою на тему дому. Хто покинув будинки, хочуть мати нагадування, що "дім у мене є, просто він не тут". Перший мій вишитий дім був у вигляді руки-багатоповерхівки, в яку влучає ракета. Потім — у вигляді курочки, яка під крилами захистила всіх, хто цього потребує. Третій — із глибоким корінням, який розізлився і показує небу дулю. Це позиція старших людей: чого я повинен тікати? Зараз вишиватиму брошку про дім у Києві. Це буде каштан, всередині якого замість плоду захований будинок із віконцем.
Хельга Зубчевська родом із села Медвин Богуславського району Київської області. Навчалася у Львівській академії мистецтв. Викладала образотворче мистецтво дітям.
— До 14 років я жила на хуторі біля лісу поряд із селом Медвин. До школи ходила по 4 кілометри в один бік через кладовище, ліс і поля. Переважно всі жителі нашої вулиці були старі. А зараз там майже нікого не залишилося. Окрім моїх батьків. Мати — вчителька початкових класів. А тато все життя займається господарством. Він досі тримає корову. Коли заговорили про евакуацію, сказав: "Корову не залишу, це ж друг".
Я в перші дні війни зібрала "тривожну валізу". Це біографічна річ. Одна подружка помістила туди всю цінну косметику, заливши в малі баночки. Друга — дорогу сумку, бо купила її перед війною. Розуміла, що в разі евакуації вона її радуватиме. А я поклала нитки, голку й сорочку. Давно її придбала, хотіла щось вишити для себе. Коли опинилася далеко від дому, почала вишивати на ній щоденник війни — всі болючі картини й образи. Спочатку думала, буде достатньо місця. Але тепер зрозуміла, що бракує. Як тільки ми переможемо, кожну вільну дірочку сорочки зашию найяскравішими звірами. Біль війни забути неможливо, але з часом поряд можна поставити щось яскраве й гарне, що врівноважуватиме його.
Брошки Хельги Зубчевської коштують 1,2 тис. грн.
— Мої покупці — дивовижні. Часто самі закидають гроші на армію, надсилають більше, ніж прошу. Чи замовляють вибори наперед — щоб виготовила їх у перші дні миру. Це сильно піднімає віру в людей.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі