— Доводиться багато чим жертвувати. Але коли стоїш на п'єдесталі, звучить гімн твоєї країни і ти можеш на весь світ крикнути "Слава Україні!", розумієш — це недаремно, — говорить 36-річний Андрій Кухарчук. У грудні виграв світові змагання з бодибілдингу в іспанському місті Ла-Нусія. Став абсолютним чемпіоном із класичного культуризму.
Андрій телефоном запрошує до тренажерного залу на вулиці Саксаганського в центрі Львова. Там займається сам і працює тренером.
— Зараз є час між змаганнями, можна було б трохи розслабитися, але форму мушу підтримувати постійно, — витирає рушником спітніле чоло. Кухарчук просить до відпочинкової зали. — Змагання в Іспанії видалися важкими. За три тижні до них став віце-чемпіоном світу з традиційного бодибілдингу в категорії до 95 кілограмів. У "класиці" ж моя максимальна вага не повинна перевищувати 88 кілограмів. Прийшлося скидати зайве. Більше тренувався. Щодень кардіонавантаження на біговій доріжці.
Рідні підтримували. Батьки — пенсіонери, але дивляться всі мої виступи по інтернету. Раніше казали, що це єрунда. Поки 2006-го не став чемпіоном України.
Кухарчук показує на полиці виграну в Іспанії золоту медаль.
— Як був малий, любив дивитися фільми зі Шварценеґґером і Ван Дамом. Хотілося стати таким же сильним і вирішувати проблеми одним клацанням пальця, — крутить нагороду в руках. — Зараз переглядаю ці фільми і думаю: Шварценеґґер не такий вже й величезний.
Андрій кілька років тому розлучився. Має дівчину.
— Жінки по-різному реагують на мене. Дехто негативно: о, шкаф пішов. Або йдуть дві дівчини круглої комплекції, прикривають рот і сміються. Невпевнені в собі чоловіки часто кажуть: от наркоман, наївся хімії своєї, імпотент.
Бувають і забавні ситуації. Жіночки за 50 біля магазину стоять, проходжу мимо, а мені так вслід: ух ти, який мужчина пішов. Приємно. Якось на зупинці чекав автобус, підбігає малеча років п'яти, тикає мені в пузо пальцем і кричить: мама, дивися, качок! За кордоном захоплюються такими людьми. Розуміють, що багато праці вкладено у цю зовнішність.
Андрій Кухарчук пропонує піти в спортзал. Знімає футболку, стає до штанги. Легко піднімає 60 кг. На його руках і грудях видно кожен м'яз.
— Жінок-бодибілдерів поважаю. Бо знаю, який то труд. Але не скажу, що такі жінки мене приваблюють, — кладе штангу. — Жінка має лишатися жінкою. Але краще якийсь спорт, ніж ніякого. Ввечері йду повз кафе, на вулиці стоять дві дівчини, п'ють пиво з чипсами. Одна до другої каже: Галя, давай швидше допивай, ми ж з тобою домовилися після 19-ї не їсти!
Якщо не готуюся до змагань, на вихідних можу з друзями випити келих пива чи сухого вина. Обмін речовин маю швидкий. Тому в їжі собі дещо дозволяю — піцу, наприклад.
Андрій перепрошує, що не може більше розмовляти — має продовжувати тренування.
3 
1
Коментарі