Пʼятниця, 15 лютого 2008 14:53

У Софії Врублевич померли двоє синів і чоловік

Автор: фото: Олена ДЗІК
  Софія Врублевич: ”Я всім онукам сорочки вишила”
Софія Врублевич: ”Я всім онукам сорочки вишила”

71-річна Софія Врублевич із села Старе Місто Підгаєцького району на Тернопільщині плете дідухи та деревця з бісеру. Так жінка заспокоюється: менш ніж за три роки померли двоє її синів і чоловік.

Софія Петрівна повільно йде кімнатою. Просить 14-річну онуку Ірину поставити чаю. Дівчинка приносить чай і холодець із цвіклою — буряк із хроном. Напередодні в родині була панахида за її батьком Романом.

— Нирка болить. Чотири роки терпіла — думала, що то яєчники, — сідає господиня. — Син Роман до Тернополя відвіз, там мені вирізали одну нирку. Обох синів поховала, — говорить крізь сльози. — Романові 36 було, Іванові — 45. Високі, красиві, але мали хворе серце.

Роман працював у районному відділі земельних ресурсів. У грудні 2003-го в них мала відбутися перевірка.

— Зранку спішив, бо мав багато роботи. Ішли разом із невісткою й онукою до Підгайців. Дорогою знайшли пластмасову пляшку, в футбол нею грали. На роботі Романа попросили, щоб приніс відро води. А він каже: "Не годен я", — і впав. У реанімації його відкачали, але не міг говорити. Два тижні лежав, а тоді помер.

Додає, що її чоловік Петро тяжко пережив смерть сина.

— Не міг спати, постійно курив. Через два роки якось увечері ліг. Завжди мерз, а то скинув теплу сорочку. Його від серця в жар кинуло. До ранку не дожив.

Старший син Софії Петрівни Іван 2003 року поїхав на заробітки до Росії. Удень торгував на базарі, а вночі працював сторожем.

Попросили, щоб приніс відро води. А він каже: "Не годен я"

— У нас телефон поламаний, то до сусідів дзвонив. Обіцяв скоро приїхати, — утирає сльози. — За тиждень нам повідомили, що Іван помер від серцевої недостатності. Тепер я без барбовалу заснути не можу, бо всю трясе. Ірочка мені каплі крапає.

На серванті стоїть кілька деревцят із бісеру. Софія Петрівна говорить, що після похоронів навчила її плести племінниця.

— Боялася, щоб я не зійшла з розуму. Я їх багато зробила. А тепер перестала, бо очі втомлюються.

Несе із сусідньої кімнати солом"яного дідуха.

— Перед Різдвом включила новини, а там двометрового дідуха показують. Майстер — звичайний хлоп із села у валянках і куфайці — розказує, як плести. Я в блокнот записала. Роздала 15 дідухів знайомим. Собі лишила один. Грошей за це не беру.

Розповідає, що в гості часто приходить онук-шестикласник — син Івана.

— Теж Івась, до тата схожий. Я всім онукам сорочки вишила. Іра до церкви одягає. Має аж п"ять різних блуз, то вибирає. А Іванові старші — 22-річна Оля і Марічка, 20 років, — не носять. Кажуть, так ніхто не вдягається.

1937, 14 лютого — Софія Залуцька народилася в с. Старе Місто Підгаєцького р-ну на Тернопільщині; 35 років працювала дитячою медсестрою в районній лікарні
1960 — вийшла заміж за шофера Петра Врублевича
1961, 11 лютого — народився син Іван
1967, 17 березня — на світ з"явився син Роман
2003, 18 грудня — Роман помер від хвороби серця
2005, лютий — пішов із життя чоловік Петро; 8 березня — на заробітках у Санкт-Петербурзі від серцевої недостатності помер син Іван

Зараз ви читаєте новину «У Софії Врублевич померли двоє синів і чоловік». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода