Ексклюзиви
Понеділок, 17 грудня 2007 18:22

У Раїси Парамонової по кілька разів на день зупиняється серце

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Раїса Парамонова лікується в Інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова в Києві. За рік вона мешкала вдома лише 4 місяці
Раїса Парамонова лікується в Інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова в Києві. За рік вона мешкала вдома лише 4 місяці

59-річна Раїса Парамонова з Сімферополя більшість життя провела в лікарнях. Із жовтня Раїса Олександрівна лікується в Інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова в Києві. За рік була вдома менше 4 місяців.

Двомісна палата Раїси Парамонової зсередини замикається на ключ. Жінка підперезана пуховою хусткою. На стінах почеплений новорічний дощик. Сусідка Руслана, 32 роки, на кілька днів поїхала додому.

— Ми жили в Балтійську Калінінградської області Росії. У родині було п"ятеро дітей, я — найстарша, — розповідає Раїса Олександрівна російською. Її коротке волосся на кінчиках пофарбоване в червоне, очі підведені синім олівцем, на нігтях світлий лак. — Я зранку гралася з дітьми, а під вечір ходила квола, хотіла спати.

У неї в серці були шуми. Жінка згадує, що до 29 років медики не могли встановити їй діагноз.

— Раптово на кілька секунд зупинялося серце, — переплітає вона руки. — Нічого не боліло, голова не паморочилася. Просто падала посеред вулиці та нічого не пам"ятала.

1997-го їй порадили лікування за кордоном. Але для цього потрібно було 25 тис. євро. Їхня родина таких грошей не мала. Того ж року Раїса Олександрівна пережила клінічну смерть.

— Звечора боліло серце так, що не могла ні сидіти, ні лежати. Чоловік прокинувся о п"ятій ранку. Увімкнув світло, а я сиджу вся біла як стіна. Подзвонив сусідці-кардіологу. Вона розпорядилася, аби в лікарні готували операційну. Лікарі довго не могли запустити серце. Я була синя від тих утюгів — дефібриляторів.

Питаю про відчуття під час клінічної смерті.

— Я летіла всередині блискучого циліндра вперед ногами, — спрямовує вона руки вперед. — Довкола стояли великі люди в білих строях із каптурами, їхніх облич я не бачила. У руках тримали довгі тонкі трубки, схожі на лійки. Попереду — яскраве помаранчеве світло, мені треба було туди пролетіти. Раптом голос сказав: "Ти або залишаєшся з нами, або повертаєшся назад". Я підняла очі, а до того світла закривається кришка, наче з медових сот. Я злякалася і закричала: "Ні". Лікарі кажуть, що тоді в мене з"явився пульс.

Задовго до смерті чоловіка мені наснився його похорон

Чоловік Раїси Олександрівни Анатолій Григорович помер два роки тому від раку легенів. Він працював керівником кримського управління Спортлото.

— Задовго до смерті Толі мені наснився його похорон, — зізнається вона. — Сон нікому не розказувала, боялася. 2000 року в нього пішла носом кров. Ми думали, може, судина лопнула. А лікарі виявили в нього рак шлунка. Після операції він жив ще п"ять років. Я його доглядала. У грудні, після його смерті, мене прооперували.

На серці в жінки стоїть штучний апарат. Коли воно зупиняється, апарат запускає його знову. Вона розповідає, що це дуже боляче:

— Удари такі, як коняка ногою стукає у груди. Буває, серце зупиняється по кілька разів на день.

Раїса Олександрівна має двох синів. 40-річний Юрій — військовий, живе в Севастополі, має двох доньок. 37-річний Анатолій — у Бахчисараї. Раніше був військовим, тепер працює водієм. У нього двоє синів.

— У Анатолія хворі легені, наче побиті в дрібненьку дірочку, — бідкається мати. — Він інвалід, мусить вживати гормони.

У палаті на стіні приклеєна маленька фотокартка хореографа Григорія Чапкіса, 77 років. Збоку — ще одна, з автографом: "Самой обаятельной, на долгую память".

— Він у нас у гостях був, — стукає капець об капець Парамонова. — Приїжджав провідувати мою сусідку Русланку. Каже, що Русланка йому як донька. Коли був фінал "Танців із зірками-3", її оперували. Він дзвонив мені на мобільний кілька разів, питав — як вона. Наступного дня прийшов із квітами і двома пакетами їжі, — у вазі біля ліжка Руслани стоять засохлі троянди. — Я його називаю Чапка. Доки сидів у нас, двері в палату не зачинялися: всі бігали на нього дивитися.

Раїса Олександрівна каже, що в інституті за нею добре глядять:

— Годують безкоштовно тричі на день. Зранку чай дають, бутерброд із сиром і маслом. На обід суп, каша, котлети, сосиски. Увечері булочка, сік, кефір. Якби не вони, я давно померла би.

Каже, днями наснився сон про чистилище.

— Наче я в кімнаті, де багато людей, аж гул стоїть. За столом сидить велика жінка. А я маленька — навпроти. Вона питає мене без слів: "Як ти живеш, як оцінюєш свої вчинки?". Я поглядом відповідаю, що коли зроблю щось погане — каюся. Жінка махнула мені рукою на вихід. Я вийшла: куди йти — не знаю. Бачу двох чоловіків. На плечах у них блискучі сокири. "Іди, іди, тобі ще рано", — сказали вони, і я прокинулася.

1948, 20 березня — Раїса Цюпка народилася в Балтійську Калінінградської області Росії в родині військовослужбовця
1966 — вийшла заміж за сімферопольця Анатолія Парамонова
1967 — народився син Юрій; за три роки — Анатолій
1974–2004 — працює товарознавцем в "Укрювелірторзі" в Сімферополі
1998 — на серці поставили кардіостимулятор
2005 — помер чоловік; 19 грудня жінці зробили складну операцію з тривалою зупинкою серця
Від старшого сина має онучок 20-річну Кароліну й 15-річну Ванду, від меншого — онуків Олексія, 15 років, та 7-річного Олександра

Зараз ви читаєте новину «У Раїси Парамонової по кілька разів на день зупиняється серце». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1417
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода